Хто повинен відшкодувати різницю між фактичними витратами на ремонт авто після ДТП і страховим відшкодуванням
Типова і досить поширена ситуація: Відбувається ДТП. За наслідками ДТП експерт страхової компанії оцінює вартість пошкоджень автомобіля. Страхова відшкодовує кошти на підставі висновку експерта про оціночну вартість пошкоджень. Власник задоволений, везе автомобіль на СТО для проведення відновлювальних робіт.
Однак рахунок на СТО значно перевищує суму коштів, які оплатила страхова. Обурений власник пошкодженого авто телефонує в страхову компанію і висловлює своє невдоволення. Просить повернути різницю коштів між фактичними витратами на відновлення автомобіля та отриманими від страхової коштами. Однак отримує відмову.
Така відмова страхової є правомірною. До того ж чим старший по роках автомобіль, тим менша сума буде відшкодована страховою компанією. В чому проблема і яким же чином отримати компенсацію решти суми, розповідаємо далі.
Стаття 1166 Цивільного кодексу передбачає, що майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків для відшкодування визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна та виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 Цивільного кодексу).
Водночас крім зазначеного вище загального правила, є спеціальні правила страхування майнової відповідальності внаслідок ДТП. Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу за договором страхування страхова компанія зобов`язується у разі настання ДТП виплатити передбачені договором страхові виплати.
Згідно зі статтею 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування …» встановлено, що страхова компанія не відшкодовує шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі – Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення збитків з урахуванням фізичного зносу та втрати товарної вартості.
Пунктом 1.6 цієї Методики визначено, що величина втрати товарної вартості – це умовна величина зниження ринкової вартості відновленого після пошкодження автомобіля порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого автомобіля. За змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків)
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля та величини втрати товарної вартості. Величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених.
Водночас згідно з пунктом 12.1 Закону «Про обов`язкове страхування …» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, передбаченої договором страхування.
Отже, страхова компанія відшкодує вартість збитків, оцінену експертним шляхом за мінусом фізичного зносу, втрати товарної вартості та франшизи. Тому у страхової компанії не виникає обов’язку відшкодування цих коштів.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхового відшкодування для повної компенсації шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням повинен сплатити винний у ДТП водій. Ця різниця пов’язана із заміною зношених деталей на нові чи їх відновленням та компенсацією втрати товарної вартості транспортного засобу.
Фактичну вартість відновлення транспортного засобу потрібно підтверджувати висновками експертів або актами виконаних робіт з СТО. Втрати товарної вартості можуть підтверджуватись висновками експертів. Розмір франшизи підтверджується договором страхування та розрахунками страхового відшкодування, які здійснюються за мінусом цієї суми.
Вартість втрати товарного вигляду пошкодженого автомобіля розраховується експертом на підставі формули, зазначеної у підпункту 8.6.3 пункту 8.6 Методики та дорівнює різниці між ринковою вартістю подібного непошкодженого автомобіля та вартістю відновленого після ДТП автомобіля.
Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі фактичних витрат на відновлення транспортного засобу. При цьому, страхова компанія відшкодує вартість збитків, оцінену експертним шляхом за мінусом фізичного зносу, втрати товарної вартості та франшизи.
Якщо вартість фактичних витрат з відновлення автомобіля на підставі актів виконаних робіт з СТО чи оцінки експерта перевищує суму страхового відшкодування, то винуватець ДТП, повинен оплатити на користь потерпілого різницю між фактичним розміром завданих збитків та отриманим страховим відшкодуванням. Вказані фактичні витрати повинні бути підтверджені документально.
З питань стягнення коштів з винуватців ДТП ви можете звернутися до фахівців юридичної компанії «Дорожній Адвокат».
З приводу оскарження штрафів, ви можете звернутися до фахівців юридичної компанії «Дорожній Адвокат». Працюємо по всій Україні. Дзвоніть за номерами телефонів: 050-758-11-74 (viber, telegram), 067-171-16-11. (Дзвінки приймаються щоденно без вихідних до 23:00 год).
Всі наші публікації є авторськими, підготовані фахівцями юридичної компанії «Дорожній Адвокат». При републікації матеріалів сторінки обов’язкове гіперактивне посилання на сайт https://doradvokat.com.ua.
Наш Сайт (5 млн відвідувачів щорічно);
Наш Фейсбук (6 млн відвідувачів щорічно);
Наш Телеграм канал (16 тис підписників);
Наш Інстаграм (10 тис підписників);
Група «Перевізники України» (10 тис учасників);