Фактичні обставини справи

Митниця оштрафувала громадянина на 1 500 000 грн. на підставі статті 485 Митного кодексу.

Громадянин мав паспорт громадянина України та документи на громадянство Португалії. Фактично він проживав постійно в Португалії. Вважаючи себе нерезидентом, громадянин вирішив приїхати на власному автомобілі Audi A6 в Україну. Країна реєстрації автомобіля Литва та номерні знаки були також литовські.

На кордоні громадянин пред’явив закордонний паспорт громадянина Португалії та ввіз на територію України автомобіль в режимі тимчасового ввезення на термін до одного року.

Через деякий час громадянин вирішив повернутися до Португалії та пред’явив на кордоні разом із паспортом громадянина Португалії закордонний паспорт громадянина України.

Відносно нього було винесено постанову в справі про порушення митних правил та визнано його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу. При цьому, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 1 579 232 грн.

Постанова мотивована тим, що громадянин маючи статус «громадянина-резидента», документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 1 579 232 грн. шляхом надання паспортного документа громадянина Республіки Португалія як підстави для ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «AUDI A6», в режимі тимчасового ввезення згідно з положеннями статті 380 Митного кодексу в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів», вчинивши дії спрямовані на звільнення від сплати митних платежів.

Громадянин не погодився із таким рішенням митниці та оскаржив штраф у суді.

Що каже закон стосовно визначення статусу резидента

Відповідно до пункту 50 частини 1 статті 4 Митного кодексу резиденти – це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Підпунктом “в” пункту 33 частини 1 статті 4 Митного кодексу визначено, що нерезиденти – фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Відповідно до статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Стаття 6 зазначеного Закону визначає, що реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»: – іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, – іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; – посвідка на постійне проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Також, статус резидента в Україні визначається відповідно до положень підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зокрема, вказано, що фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Підпункт 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо фізична особа має офіційне місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має офіційне місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Позиція суду

Проаналізувавши зазначені норми закону, суд зробив висновок, що у цьому випадку основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом, є її постійне місце проживання, а не її громадянство, або посвідка на постійне місце проживання.

Суду також наголосив, що митницею не надано доказів того, що громадянин перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Також суд констатував, що статтею 485 Митного кодексу передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Зі змісту даної статті випливає, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати податків, та зборів чи зменшення їх розміру.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

Вище вказане свідчить, що позивач постійно проживає та працює на території Республіки Португалія, також має індивідуальний номер платника податків.

Внаслідок чого, в діяннях громадянина, як нерезидента України, відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме умисел на ухилення від сплати митних платежів за вчинення якого його визнано винним, оскільки позивач в`їжджаючи на територію України на автомобілі вважав себе нерезидентом. І у нього були всі підстави так вважати. (Справа №686/32118/19).

Поширити через: