Чому суди масово скасовують штрафи за стоянку в заборонених місцях

Вступ: чому ця категорія справ особлива

Штрафи за стоянку в заборонених місцях належать до найчастіше скасованих судами. Це не випадковість, а закономірність, зумовлена якістю роботи інспекторів. Більшість постанов поліції не відповідають вимогам закону. Судова практика показує, що саме ці справи мають найвищий відсоток успішного оскарження. Порушення процедури і відсутність належних доказів роблять такі штрафи юридично вразливими.

Правова природа штрафу за стоянку

Норма закону та її межі

Підставою для накладення штрафу є частина 1 статті 122 КУпАП. Вона передбачає відповідальність за порушення правил зупинки та стоянки у заборонених місцях. Розмір штрафу залежить від обставин: 340 гривень — за звичайне порушення, 1 445 гривень — якщо створено перешкоди дорожньому руху. Проте на практиці поліцейські часто ігнорують те, що правопорушення має бути доведено, а не лише констатовано в постанові.

Що вважається стоянкою за ПДР

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України, стоянка — це припинення руху транспортного засобу на час понад п’ять хвилин. Якщо ж зупинка пов’язана з посадкою пасажирів або розвантаженням, це не стоянка. Відповідно, щоб скласти постанову, інспектор має довести факт стоянки, її тривалість і відсутність інших законних причин зупинки. Без належних доказів складу правопорушення притягнення до відповідальності є незаконним.

Докази у справах про стоянку

Чому фото і коротке відео не є доказами

Більшість справ поліції ґрунтуються на кількох фотографіях або короткому відео. Але такі матеріали не підтверджують головне — тривалість стоянки понад п’ять хвилин. Суди виходять із того, що докази мають бути безперервними і відображати увесь час порушення. Без відеозапису тривалістю не менше п’яти хвилин факт стоянки не може бути встановлений. Тому суди масово визнають такі штрафи недоведеними.

Чи може постанова бути доказом

Постанова сама по собі не є доказом правопорушення. Це лише рішення, ухвалене на підставі доказів. Проте поліція часто вказує у ній загальні фрази без конкретизації, як-от «стояв під знаком 3.35». Такі формулювання не відповідають вимогам статті 283 КУпАП, яка зобов’язує зазначати обставини правопорушення. Якщо у постанові відсутні відомості про тривалість стоянки чи підтвердження відеозаписом, вона визнається незаконною.

Типові порушення з боку інспекторів

Відсутність безперервного відеозапису

Однією з найпоширеніших причин скасування штрафів є саме відсутність безперервного відеозапису стоянки. Поліцейські зазвичай знімають лише короткий фрагмент, який не дає змоги встановити реальну тривалість зупинки. Між тим, щоб довести факт стоянки, відео має безперервно фіксувати автомобіль у нерухомому стані не менше п’яти хвилин. Будь-яка перерва у записі не дає можливості вважати доведеним факт перебування автомобіля у стані стоянки.

Ігнорування обставин стоянки

Поліцейські часто не перевіряють, чи могла стоянка бути пов’язана з посадкою пасажирів або розвантаженням. Це суттєве порушення, адже за відсутності таких перевірок не можна стверджувати, що мало місце правопорушення. Суд, оцінюючи такі справи, підкреслює, що тягар доведення лежить на органі, який притягає особу до відповідальності. Якщо поліція не довела жодного об’єктивного факту порушення, штраф підлягає скасуванню.

Судова практика та позиція судів

Як суди оцінюють докази поліції

Суди виходять із презумпції невинуватості особи, яку притягують до відповідальності. Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Якщо поліція не подала безперервного відеозапису або інших доказів тривалості стоянки, провадження підлягає закриттю. Судова практика підтверджує цю позицію, наголошуючи, що саме орган повинен довести факт порушення, а не водій — свою невинуватість.

Приклади судових рішень

У багатьох рішеннях суди прямо зазначають, що коротке відео чи фото не може підтверджувати стоянку тривалістю понад п’ять хвилин. Так, у постановах адміністративних судів регулярно повторюється аргумент про відсутність належних доказів. Деякі суди також звертають увагу на відсутність у постанові посилань на технічні засоби фіксації. Це порушення прямо суперечить вимогам статті 283 КУпАП.

Наслідки для водіїв і поліції

Чому суди стають на бік водіїв

Основна причина скасування штрафів — формальне ставлення поліції до доказування. Коли у справі відсутні відеоматеріали, немає фіксації тривалості стоянки чи пояснень водія, суд закриває провадження у справі. Це не поблажливість до водіїв, а дотримання закону. Суд зобов’язаний виходити з презумпції невинуватості і оцінювати лише надані докази. Суди також підкреслюють, що притягнення до відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що має змінити поліція

Поліція повинна забезпечити належну фіксацію правопорушень. Для цього потрібні чіткі стандарти відеозапису, службові інструкції та контроль за діями інспекторів. Натомість сьогодні значна частина постанов ухвалюється поспіхом, без перевірки фактів. Унаслідок цього значна кількість справ завершується на користь водіїв. Таким чином, держава втрачає довіру до системи контролю, а поліція — авторитет.

Висновок: право на справедливе покарання

Штраф за стоянку у забороненому місці може бути законним лише за наявності повного комплексу доказів. Якщо ж поліція не довела факт порушення — притягнення є протиправним. Судова практика показує: більшість таких штрафів не витримують перевірки. Кожен водій має право на справедливе ставлення, а кожен поліцейський — обов’язок діяти за законом. І саме в цьому полягає баланс між відповідальністю та правом на захист.

Репост через: