Вступ

У справах про адміністративні правопорушення поліція часто намагається замінити докази словами самого водія. Замість підтвердження факту порушення, інспектор під час зупинки намагається зафіксувати, що водій не заперечує або навіть погоджується з вчиненим порушенням. Це робиться тоді, коли відсутні належні докази.

Пізніше, у суді, поліція подає відео, де водій «визнає» свою провину. На підставі цього інспектори намагаються довести наявність порушення. Проте судова практика свідчить, що таке визнання саме по собі не є доказом.

Юридичне значення згоди водія

Визнання вини не належить до доказів

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами є протоколи, пояснення свідків, висновки експертиз, фото- чи відеофіксація, дані технічних приладів. Визнання вини особою не входить до цього переліку. Тому воно не може бути самостійною підставою для відповідальності.

Стаття 62 Конституції України закріплює презумпцію невинуватості. Вина має бути доведена належними доказами, а не лише згодою особи. Саме тому поліцейський не може підміняти доказову базу словами водія.

Обов’язок доказування лежить на поліції

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган, який розглядає справу, зобов’язаний встановити факт правопорушення. Це означає, що саме поліція повинна довести порушення усіма законними засобами. Якщо докази відсутні, справа не може завершитись винесенням постанови.

Визнання водієм своєї вини не звільняє інспектора від цього обов’язку. Будь-яке рішення без належних доказів буде незаконним.

Судова практика

Позиція Верховного суду

Верховний Суд неодноразово наголошував, що проста згода або небажання заперечувати не можуть вважатися доказом. У справах №482/83/17 та №177/525/17 суд прямо зазначив: визнання вини особою не підтверджує правомірність постанови за відсутності інших доказів.

Це означає, що посилання поліції лише на відеозапис зі «згодою» водія не відповідає вимогам закону. Без підтвердження факту правопорушення іншими допустимими доказами така постанова підлягає скасуванню.

Європейські стандарти доказування

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить, що жодна особа не може бути визнана винною лише на підставі власних пояснень. Докази повинні бути отримані об’єктивно та відповідати принципу змагальності.

Таким чином, українські суди узгоджують свою позицію з міжнародними стандартами: визнання вини є лише допоміжним фактором, але не може бути єдиним доказом.

Як діяти водію на місці зупинки

Водій не є фахівцем у праві

Ситуація зупинки поліцією для багатьох водіїв є стресовою. Людина може не знати всіх правових нюансів та легко помилитися у висловлюваннях. Слова, сказані під час хвилювання, не завжди відповідають реальному розумінню обставин.

Водій не зобов’язаний визнавати порушення на місці. Його головне право – це отримати постанову або протокол і ознайомитися з ним пізніше. Поспішна згода може зіграти проти нього у майбутньому.

Краще консультуватися з юристом

Перед тим як погоджуватися із будь-яким порушенням, варто порадитись з фахівцем. Адвокат може оцінити ситуацію, перевірити докази та пояснити правові наслідки. Такий підхід дозволить уникнути хибних зізнань, які потім поліція може використати у суді.

Отже, на місці водій має діяти обережно: не давати необдуманих згод, вимагати складання документів відповідно до закону і при першій нагоді звертатися до юриста.

Висновок

Згода водія із порушенням ПДР або відсутність заперечень не є доказом вини. Поліція зобов’язана доводити факт правопорушення належними матеріалами – фото, відеозаписами, показаннями свідків чи даними технічних засобів. Верховний Суд підтвердив, що без таких доказів постанова є незаконною і підлягає скасуванню.

Працівники поліції повинні дотримуватись закону і не перекладати свій обов’язок зі збору доказів на самих водіїв.

Поширити через: