Поліція повинна штрафувати і пішоходів: водій не завжди винен

Вступ

Водії щодня несуть реальну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху. Камери фіксують швидкість, поліцейські оформлюють постанови за розмітку, знаки, світлофор та інші порушення. Водночас порушення пішоходів часто сприймаються як другорядні. Проте саме вони можуть створювати небезпеку, змушувати водія різко гальмувати або ставати безпосередньою причиною ДТП. Такий підхід є неправильним: правила однаково обов’язкові для всіх учасників дорожнього руху.

Пішохід не має правового імунітету лише тому, що пересувається пішки. Якщо людина перебігає дорогу перед автомобілем, ігнорує сигнал світлофора або виходить з-за перешкоди, це потребує правової оцінки. Поліція повинна окремо оцінити й раптову появу пішохода на проїзній частині. А у справі про ДТП не можна автоматично виходити з того, що винним є водій лише через сам факт наїзду.

Правовий статус та обов’язки пішоходів

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» прямо відносить пішоходів до учасників дорожнього руху. Вона також зобов’язує їх знати і неухильно дотримуватися вимог законодавства і Правил дорожнього руху. Стаття 17 цього Закону окремо визначає обов’язки пішоходів. Отже, закон не поділяє правила на «обов’язкові для водіїв» і «бажані для пішоходів».

Розділ 4 Правил дорожнього руху України встановлює конкретний порядок поведінки пішоходів. Саме ці норми повинні застосовуватися поліцією так само послідовно, як норми про швидкість, дорожні знаки чи розмітку застосовуються до водіїв. Якщо пішохід порушує встановлену заборону, сам факт того, що він є більш уразливим учасником руху, не скасовує правопорушення.

Правила переходу проїзної частини

Пункт 4.7 ПДР вимагає переходити проїзну частину по пішохідних переходах. За їх відсутності перехід здійснюється на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Пункт 4.8 допускає перехід поза переходом і перехрестям лише за визначених умов. Їх не має бути в зоні видимості, а дорога повинна мати не більше трьох смуг для руху в обох напрямках. Вона також повинна добре проглядатися, а пішохід – переконатися у відсутності небезпеки. Тому право перейти дорогу поза «зеброю» не є дозволом виходити на проїзну частину будь-де і будь-коли.

Так само пішохід зобов’язаний виконувати сигнали світлофора та регулювальника. Перехід на заборонений сигнал або безпосередньо перед транспортним засобом, що наближається, є окремим адміністративним правопорушенням. Поліція не повинна ігнорувати такі дії лише тому, що порушником є не водій.

Заборона раптового виходу на проїзну частину

Для захисту водія особливо важливий пункт 4.14 ПДР. Він забороняє пішоходу виходити на проїзну частину, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху. Окремо заборонено раптово виходити або вибігати на проїзну частину, у тому числі на пішохідний перехід. Тобто навіть «зебра» не надає права зробити крок під автомобіль у момент, коли водій об’єктивно не має можливості безпечно зупинитися.

Саме цю норму часто недооцінюють під час оформлення ДТП. Наявність переходу ще не встановлює автоматичну вину водія. Потрібно з’ясувати, коли пішохід з’явився у полі зору та з якою швидкістю він рухався. Окремо слід встановити, чи був його вихід раптовим і якою була відстань до автомобіля. Також потрібно визначити, чи мав водій технічну можливість уникнути наїзду.

Вихід пішохода з-за транспортного засобу або перешкоди

Пункт 4.10 ПДР регулює вихід на проїзну частину з-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди. Якщо така перешкода обмежує видимість, пішохід спочатку повинен переконатися у відсутності транспортних засобів, які наближаються. Це правило має принципове значення, коли пішохід виходить з-за автобуса, припаркованого автомобіля, дерева, рекламної конструкції чи іншого об’єкта.

Якщо людина сама створила небезпечну ситуацію, водій може побачити її лише в останню мить. Поліція повинна досліджувати саме механізм виникнення такої небезпеки. Формальна теза «водій мав передбачити» не замінює встановлення фактичних обставин і не звільняє пішохода від власних обов’язків.

Правові межі переваги пішохода

Пункт 18.1 ПДР визначає обов’язки водія перед нерегульованим пішохідним переходом. Якщо на ньому перебувають пішоходи, водій повинен зменшити швидкість і за потреби зупинитися, щоб дати їм дорогу. Але ця перевага не існує окремо від обов’язків самого пішохода за пунктами 4.10 і 4.14 ПДР. Закон одночасно вимагає обережності від водія і забороняє пішоходу раптово створювати небезпеку.

Тому поняття «перевага пішохода» не можна перетворювати на презумпцію вини водія. Детальніше питання переваги на нерегульованому переході ми розбирали у матеріалі «У якому випадку пішохід має перевагу на “зебрі”». Для кожної конкретної події вирішальними є реальна дорожня обстановка, поведінка обох учасників та можливість водія своєчасно відреагувати.

Адміністративна відповідальність пішоходів

Частина 1 статті 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення прямо передбачає відповідальність за низку порушень пішоходів. До них належать непокора сигналам регулювання, перехід у невстановлених місцях та інші порушення ПДР. Окремо передбачено перехід безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються. Чинний розмір штрафу становить 255 грн. Отже, закон не просто встановлює обов’язки пішохода, а й передбачає реальне покарання за їх невиконання.

Якщо порушення за частиною 1 або 2 статті 127 КУпАП спричинило створення аварійної обстановки, застосовується частина 4 цієї статті. Вона передбачає штраф 850 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Якщо через дії пішохода водій змушений різко гальмувати, змінювати напрямок або вживати інших екстрених заходів, це вже не «дрібниця на дорозі». Такі обставини можуть свідчити про створення аварійної обстановки та потребують окремої правової оцінки.

Поліцейський контроль за порушеннями пішоходів

Пункт 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» покладає на поліцію обов’язок регулювати дорожній рух. Поліція також здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками. У нормі немає застереження, що такий контроль стосується лише водіїв. Пішоходи є учасниками дорожнього руху, тому їхні порушення також належать до сфери поліцейського контролю.

Інспектор не може принципово реагувати на порушення водія, але ігнорувати очевидне порушення пішохода. Це стосується, зокрема, переходу на червоне світло або безпосередньо перед автомобілем. Така вибірковість суперечить самій логіці державного контролю за безпекою руху. Поліція не повинна формувати практику фактичної безкарності пішоходів. Профілактика ДТП починається не з пошуку «зручного винного», а з однакового застосування правил до кожного учасника руху.

Правова оцінка вини пішохода у ДТП

Стаття 124 КУпАП встановлює відповідальність за порушення ПДР, яке спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Норма прямо використовує поняття «учасники дорожнього руху». Отже, ця норма не сформульована виключно для водіїв. Якщо саме порушення пішохода спричинило пошкодження автомобіля чи іншого майна, воно повинно отримати правову оцінку. Статус пішохода не може бути підставою для ігнорування таких дій.

На сайті «Дорожній Адвокат» уже розглядалася справа, у якій суд визнав винним у ДТП пішохода, який переходив дорогу у недозволеному місці. Цей приклад не є універсальним правилом для кожної ДТП. Він підтверджує очевидний юридичний принцип: винуватість визначається конкретними порушеннями та причинним зв’язком. Вона не залежить від того, хто перебував за кермом автомобіля.

Межі відповідальності водія

Водій зобов’язаний бути уважним і стежити за дорожньою обстановкою. У передбачених ПДР випадках він також повинен зменшувати швидкість аж до зупинки. Але цей обов’язок не означає, що на водія можна автоматично покласти відповідальність за будь-яку поведінку пішохода. Для притягнення водія до відповідальності потрібно встановити конкретне порушення з його боку. Також необхідний причинний зв’язок між цим порушенням і наслідками ДТП.

Теза «водій повинен був усе передбачити» є юридично недостатньою сама по собі. Якщо пішохід раптово вибіг або почав перехід безпосередньо перед автомобілем, це потрібно дослідити окремо. Так само слід оцінити ігнорування заборонного сигналу або вихід із закритої для огляду зони. Водій не повинен відповідати замість іншого учасника. Те, що поліції простіше оформити матеріали щодо власника посвідчення водія та автомобіля, нічого не змінює.

Доказування порушень пішохода

Статті 245, 251 і 280 КУпАП вимагають повного та об’єктивного з’ясування обставин справи, дослідження доказів і встановлення вини конкретної особи. Під час ДТП за участю пішохода мають значення не лише факт наїзду та місце удару. Потрібно дослідити відеозаписи, показання свідків, траєкторію руху пішохода, місце його виходу, видимість та освітлення. Окремо слід оцінити сигнали світлофора, розташування перешкод і технічну можливість водія уникнути події.

Водієві варто максимально швидко зафіксувати ці обставини та перевірити, чи правильно вони відображені у схемі ДТП і поясненнях. Практичний порядок дій ми докладно виклали у матеріалі «Як діяти після ДТП: поради адвоката для захисту водія». Якщо поліція не фіксує порушення пішохода, це потрібно прямо зазначити у письмових поясненнях і зауваженнях. Те саме стосується відмови досліджувати докази на користь водія.

Правові засоби захисту водія

Якщо поліція склала матеріали щодо водія, це не означає, що його вина вже встановлена. Протокол фіксує позицію поліцейського, але не замінює доказування. У суді підлягають перевірці всі обставини, включно з поведінкою пішохода, порушеннями ним ПДР та можливістю водія уникнути зіткнення.

У справах, де поліція фактично проігнорувала порушення пішохода, важливо побудувати захист на доказах, а не на загальних запереченнях. Адвокати «Дорожнього Адвоката» аналізують схему ДТП, відео, пояснення, матеріали поліції та причинний зв’язок між діями учасників. Завдання захисту не полягає у перекладенні відповідальності на будь-кого. Вона повинна бути покладена саме на того учасника, чиє порушення реально спричинило подію.

Висновок

Пішоходи мають право на безпеку та перевагу у випадках, прямо передбачених ПДР. Разом із цими правами закон встановлює для пішоходів конкретні обов’язки. Вони повинні переходити дорогу за правилами, виконувати сигнали регулювання та не виходити раптово перед автомобілем. Так само вони не повинні створювати небезпеку іншим учасникам руху. Порушення цих вимог має тягнути таку саму невідворотну правову реакцію, як і порушення з боку водія.

Поліція повинна штрафувати пішоходів, коли для цього є передбачені законом підстави, а під час ДТП – об’єктивно досліджувати їхню поведінку. Водій не є автоматично винним лише тому, що керував джерелом підвищеної небезпеки. Якщо ДТП спричинена порушенням пішохода, саме це порушення повинно отримати належну правову оцінку. Водій у такій ситуації має право на повноцінний і професійний захист.

Репост через: