Тоноване скло: Як не отримати штраф!

Вступ

Тонування автомобільного скла дозволене законодавством України, але з певними обмеженнями. Водночас поліцейські нерідко вважають сам факт затемнення скла достатньою підставою для штрафу. Проте зовнішній вигляд автомобіля ще не доводить порушення встановлених вимог.

Законність тонування залежить від розташування скла, його світлопропускання та відповідності технічним нормативам. Для притягнення водія до відповідальності поліція повинна встановити конкретне порушення та підтвердити його належними доказами. Суб’єктивне враження інспектора не може замінювати передбачених законодавством вимог.

Правове регулювання тонування автомобільного скла

Відповідно до підпункту «в» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація автомобіля з певними додатковими предметами або покриттями на склі. Йдеться про предмети та покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують прозорість скла.

Водночас примітка до цього пункту прямо дозволяє використовувати тоноване скло, якщо його світлопропускання відповідає встановленим вимогам. Винятком є дзеркальне тонування, яке Правила не дозволяють. Також допускається розміщення прозорих кольорових плівок у верхній частині вітрового скла.

Отже, законодавство не встановлює загальної заборони на тонування автомобілів. Поліція повинна визначити конкретну невідповідність установленим вимогам, а не керуватися власним уявленням про допустиму темряву скла. Саме наявність правових підстав, а не особисте переконання інспектора, визначає законність штрафу.

Допустимі норми світлопропускання автомобільного скла

Примітка до пункту 31.4.7 ПДР відсилає до ГОСТ 5727–88. Відповідні технічні показники також передбачені пунктом 6.8.7 ДСТУ 3649:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 630 від 28.12.2010. Ці положення визначають різні вимоги залежно від розташування автомобільного скла.

Для вітрового скла мінімальний показник світлопропускання становить 75%. Для переднього бокового скла встановлено норматив не менше 70%. Такі вимоги забезпечують належну оглядовість дороги та інших учасників дорожнього руху.

Щодо заднього бокового та заднього скла, допускається світлопропускання менше 70%. Для цього скло не повинно входити до передньої зони оглядовості водія. Крім того, автомобіль має бути обладнаний зовнішніми дзеркалами з обох боків.

Таким чином, поліцейський не має права автоматично застосовувати норматив 70% до всіх стекол автомобіля. Необхідно враховувати їх розташування та умови, передбачені технічним стандартом. При цьому світлопропускання визначається разом із нанесеною плівкою, тому навіть світла плівка може спричинити порушення нормативу.

Заводське тонування та додаткові плівки

Заводське тонування саме по собі не є порушенням ПДР. Якщо автомобіль виготовлений із затемненим склом, це не створює автоматичної підстави для штрафу. Водночас заводське походження скла не звільняє його від установлених технічних вимог.

Особливе значення має маркування автомобільного скла. Примітка 2 до пункту 6.8.7 ДСТУ 3649:2010 допускає не контролювати світлопропускання скла з відповідним маркуванням за ДСТУ UN/ECE R 43-00. Умовою є відсутність додаткового покриття, яке зменшує світлопропускання. Тому при перевірці необхідно враховувати маркування та наявність додаткових плівок.

Щодо додаткового тонування, вирішальним є його відповідність нормативам. Якщо допустиме світлопропускання збережене, сам факт наклеювання плівки не доводить правопорушення. Обов’язкового сертифіката СТО на тонування для звичайної експлуатації автомобіля ПДР не вимагають. Відсутність такого документа не може бути самостійною підставою для штрафу.

Законність зупинки автомобіля через тонування

Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначає вичерпні підстави зупинки транспортних засобів. Серед них є порушення ПДР та очевидні ознаки технічної несправності автомобіля. При цьому поліцейський зобов’язаний повідомити водієві конкретну причину зупинки.

Необхідно розмежовувати підстави для зупинки та докази адміністративного правопорушення. Навіть якщо зовнішній вигляд скла викликає обґрунтовану підозру, це ще не підтверджує перевищення допустимого рівня затемнення. Для накладення штрафу потрібне встановлення конкретної невідповідності.

Поліція не може підміняти вимірювання світлопропускання власною візуальною оцінкою. Твердження, що скло автомобіля здається надто темним, не встановлює фактичного порушення відсоткових нормативів. Висновки інспектора повинні ґрунтуватися на об’єктивних даних.

Порядок вимірювання світлопропускання скла

Якщо поліція стверджує, що світлопропускання скла нижче допустимого, цей показник необхідно об’єктивно встановити. Візуально визначити конкретний відсоток світлопропускання неможливо. Для цього застосовують спеціальні вимірювальні прилади.

Відповідно до статей 3 та 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», контроль безпеки дорожнього руху належить до сфери законодавчо регульованої метрології. Засоби вимірювальної техніки повинні відповідати встановленим метрологічним вимогам. Законодавчо регульовані прилади, для яких передбачена періодична повірка, повинні її проходити у визначені строки.

Пункт 7.8.3 ДСТУ 3649:2010 передбачає проведення вимірювань за методикою виробника спеціального обладнання. Отже, недостатньо просто прикласти прилад до скла та оголосити отримане значення. Необхідно дотримуватися передбачених виробником умов і порядку вимірювання.

Крім того, пункт 7.8.6 ДСТУ 3649:2010 встановлює граничну допустиму основну похибку вимірювання світлопропускання — не більше ±4 відсоткових пунктів. Цей показник характеризує допустиму похибку вимірювання, а не змінює нормативи тонування. Він не означає автоматичного дозволу на додаткове затемнення скла.

Особливе значення похибка має тоді, коли результат наближений до нормативної межі. У такому випадку необхідно оцінювати метрологічні характеристики приладу та достовірність конкретного вимірювання. Якщо отримані дані не дозволяють достовірно встановити порушення, сумнівний результат не може вважатися беззаперечним доказом вини водія.

Наявність повіреного приладу сама по собі ще не підтверджує правильності його застосування. Потрібно встановити модель і серійний номер, метрологічну придатність та дотримання методики вимірювання. Якщо ці обставини не підтверджені, достовірність результату може бути обґрунтовано поставлена під сумнів.

Адміністративна відповідальність за порушення норм тонування

За керування автомобілем із технічними невідповідностями, за яких його експлуатація заборонена, передбачена відповідальність за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розмір штрафу становить 340 грн. Однак відповідальність можлива лише за умови доведення конкретного порушення.

Значно серйозніші наслідки передбачені частиною четвертою статті 121 КУпАП. За повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою — третьою цієї статті, встановлено суворіше стягнення. Це штраф від 850 до 1700 грн із позбавленням права керування від трьох до шести місяців або адміністративний арешт від п’яти до десяти діб.

Повторність не може встановлюватися лише зі слів поліцейського або на підставі неперевірених відомостей. Необхідно підтвердити попереднє притягнення до відповідальності та дотримання річного строку. Скасована постанова не створює законної підстави для застосування підвищеної відповідальності.

Таким чином, навіть штраф у 340 грн не завжди є незначним питанням. Якщо незаконна постанова залишається чинною, вона може мати серйозні наслідки при наступному притягненні водія до відповідальності.

Заборона експлуатації та подальшого руху автомобіля

Пункт 31.4 ПДР забороняє експлуатацію автомобіля за наявності визначених технічних несправностей і невідповідностей. Проте така заборона не є тотожною безумовній забороні подальшого руху. Законодавство розмежовує ці правові ситуації.

Пункт 31.6 ПДР визначає несправності, за яких подальший рух транспортного засобу заборонений. До них належать, зокрема, критичні несправності гальм, кермового керування та освітлення за встановлених умов. Порушення нормативів тонування скла в цьому переліку не зазначене.

Пункт 31.5 ПДР окремо регулює випадки виникнення технічної несправності під час руху. Якщо її неможливо усунути, за визначених умов водій може прямувати найкоротшим шляхом до місця стоянки або ремонту. Водночас ця норма не дозволяє безумовно експлуатувати автомобіль із порушеннями, які існували до початку поїздки.

Отже, саме звинувачення в надмірному тонуванні не надає поліції безумовного права заборонити подальший рух автомобіля. Для застосування відповідних обмежень необхідні конкретні законні підстави. Вимоги негайно зняти плівку або примусово затримати автомобіль також не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях інспектора.

Дії водія під час перевірки тонування

Якщо поліцейський звинувачує водія у надмірному тонуванні, необхідно з’ясувати конкретну правову підставу претензій. Слід уточнити, яке саме скло не відповідає нормативам та яким способом це встановлено. За можливості доцільно зафіксувати спілкування з інспектором на відео.

Якщо проводиться вимірювання, варто попросити повідомити модель і номер приладу, відомості про його повірку та продемонструвати результат. Особливу увагу слід приділити дотриманню методики вимірювання. Відсутність документа безпосередньо в інспектора не завжди доводить непридатність приладу, однак його метрологічна придатність повинна підтверджуватися належним чином.

Якщо вимірювання не проводилося, це необхідно зазначити у своїх поясненнях. Не слід визнавати порушення лише через твердження інспектора про надмірну темряву скла. Водій не зобов’язаний доводити свою невинуватість замість поліції. Водночас він повинен виконувати законні вимоги поліцейського та не перешкоджати правомірній перевірці.

Правові підстави скасування незаконного штрафу

Статті 251 та 280 КУпАП зобов’язують встановлювати обставини правопорушення на підставі належних доказів. Якщо звинувачення стосується недостатнього світлопропускання, поліція повинна довести конкретну невідповідність нормативам. Відсутність належного вимірювання, недотримання методики або сумнівна метрологічна придатність приладу можуть поставити законність штрафу під сумнів.

Крім того, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на державний орган обов’язок доводити правомірність свого рішення. Поліція не може перекладати цей обов’язок на водія. Докладніше підстави незаконності таких постанов розглянуто у статті «Штраф за тонування скла: коли поліція діє незаконно».

Постанову поліції можна оскаржити в суді протягом десяти днів із дня її вручення. Порядок захисту викладено у матеріалі «Як оскаржити штраф поліції за порушення ПДР». Судовий збір за таке оскарження не справляється відповідно до правових висновків Рішення Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2026.

Висновок

Тонування автомобільного скла дозволене за умови дотримання встановлених технічних вимог. Для переднього скла діють конкретні показники світлопропускання, тоді як заднє має окремі правила. Поліція не вправі ігнорувати ці відмінності або накладати штраф лише через зовнішній вигляд автомобіля.

Законність штрафу визначається доказами, а не припущеннями інспектора. Якщо поліція не встановила конкретного порушення або використала неналежні результати перевірки, постанова може бути скасована. Адвокати компанії «Дорожній Адвокат» захищають водіїв у справах про незаконні штрафи. Отримати професійну юридичну допомогу можна за телефонами 050-758-11-74 або 067-171-16-11.

Репост через: