Перевезення дітей в автомобілі: правила та штрафи

Вступ

Перевезення дітей в автомобілі має окремі вимоги, порушення яких може призвести до штрафу. Основним критерієм для обов’язкового використання дитячої утримуючої системи сьогодні є зріст дитини менше 150 см, а не її вік.

Водночас водія не можна притягувати до відповідальності лише тому, що поліцейському здалося, що дитина перевозиться неправильно. Необхідно встановити конкретне порушення та підтвердити обставини, від яких залежить відповідальність. Тому водієві важливо знати не лише правила перевезення дітей, а й межі повноважень поліції під час оформлення такого штрафу.

Коли дитяча утримуюча система є обов’язковою

Відповідно до підпункту «б» пункту 21.11 Правил дорожнього руху України заборонено перевозити дітей, зріст яких менше 150 см, без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією автомобіля.

Раніше ПДР передбачали межу 145 см. Однак постановою Кабінету Міністрів України №1105 від 20.10.2023 у пункті 21.11 цифру 145 було замінено на 150. Зміна набула чинності 25 жовтня 2023 року.

Отже, для застосування цієї вимоги вирішальним є саме фактичний зріст дитини. Сам по собі вік не визначає необхідності використання дитячої утримуючої системи. Якщо зріст дитини становить 150 см або більше, вимога пункту 21.11 щодо обов’язкового використання такої системи на неї не поширюється.

При цьому зберігаються загальні правила користування ременями безпеки. Тому досягнення дитиною зросту 150 см не означає, що під час руху вона може перебувати в автомобілі непристебнутою.

Що вважається дитячою утримуючою системою

ПДР використовують поняття «дитяча утримуюча система». Це обладнання, призначене для утримання дитини у сидячому або нахиленому положенні та зменшення небезпеки її травмування при зіткненні або різкому гальмуванні автомобіля.

Тому вимоги законодавства не зводяться лише до класичного автокрісла певного зовнішнього вигляду. Важливо, щоб конкретна система відповідала встановленим вимогам та могла використовуватися для дитини з відповідними фізичними параметрами.

Згідно з пунктом 21.12 ПДР дитячі утримуючі системи використовуються в транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки або передбаченими конструкцією системами їх кріплення. Вони повинні відповідати чинним в Україні правилам і нормативам.

Відповідність системи зросту та масі дитини

Самої наявності автокрісла в автомобілі недостатньо. Пункт 21.15 ПДР прямо встановлює, що характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка в ній перевозиться.

Відповідно до пункту 21.14 ПДР така система повинна встановлюватися та використовуватися згідно з інструкціями її виробника та виробника транспортного засобу. Пункт 21.16 додатково вимагає, щоб під час руху дитина перебувала в системі у пристебнутому положенні.

Отже, порушення може полягати не лише у повній відсутності дитячої утримуючої системи. Значення мають її відповідність дитині, правильність встановлення та фактичне пристебнення дитини під час руху.

Водночас поліцейський не може обмежитися загальним твердженням, що крісло «неправильне» або «не підходить». Для накладення штрафу необхідно встановити, яку саме вимогу ПДР порушено і в чому конкретно полягає таке порушення.

Чи дозволено використовувати бустер

ПДР не встановлюють окремої універсальної заборони на використання бустера. Вирішальним є не назва пристрою, а те, чи відповідає він вимогам до дитячої утримуючої системи та чи може законно використовуватися для конкретної дитини.

Тому бустер повинен відповідати зросту та масі дитини, вимогам виробника і встановленим нормативам. Він також повинен забезпечувати правильне використання штатного ременя безпеки.

Сам факт того, що поліцейський бачить замість традиційного автокрісла бустер, ще не доводить порушення. Якщо інспектор вважає його використання незаконним, він повинен встановити конкретну невідповідність вимогам ПДР, а не виходити лише з власної оцінки виду пристрою.

Перевезення дитини на передньому сидінні

Для першого ряду автомобіля передбачені спеціальні правила. Пункт 21.13 ПДР встановлює, що дитячі утримуючі системи за загальним правилом встановлюються на місцях для сидіння, крім першого ряду.

Виняток передбачено для дитини віком до трьох років. Її дозволено перевозити на місці першого ряду легкового автомобіля, якщо дитяча утримуюча система встановлена проти напрямку руху. При цьому фронтальна подушка безпеки відповідного місця, якщо вона є, повинна бути обов’язково відключена.

Отже, дитину зростом менше 150 см не можна просто посадити на переднє сидіння у звичайне автокрісло за напрямком руху. Для дітей до трьох років діє спеціальний виняток, а для інших випадків дитяча утримуюча система повинна розміщуватися не на першому ряду.

Якщо ж зріст дитини вже становить 150 см або більше, вимога про обов’язкову дитячу утримуючу систему не застосовується. У такій ситуації діють загальні правила перевезення пасажирів та користування ременями безпеки.

Винятки з вимоги щодо дитячих утримуючих систем

Правило про обов’язкове використання дитячої утримуючої системи має прямо визначені винятки. Тому поширене твердження, що автокрісло «не потрібне в будь-якому автобусі», є юридично неточним.

Підпункт «б» пункту 21.11 ПДР передбачає виняток для транспортних засобів, які здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених ПДР обмежень швидкості руху.

Окремий виняток передбачено для спеціалізованих санітарних автомобілів екстреної медичної допомоги та визначених оперативних транспортних засобів державних органів під час виконання ними невідкладного службового завдання.

Отже, значення має не лише те, що транспортний засіб зовні є автобусом або спеціальним автомобілем. Необхідно встановити, чи належить конкретне перевезення до передбаченого ПДР винятку.

Інші заборони щодо перевезення дітей

Правила перевезення дітей не обмежуються лише питанням автокрісла. Пункт 21.11 ПДР передбачає й інші спеціальні обмеження, які водій повинен враховувати.

Зокрема, заборонено перевозити дітей до 16 років у кузові будь-якого вантажного автомобіля. Також ПДР встановлюють обмеження щодо перевезення дітей на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.

Окремо заборонено перевозити організовані групи дітей у темну пору доби. Тому правомірність перевезення залежить не лише від наявності дитячого крісла, а й від виду транспортного засобу, місця розміщення дитини та характеру самого перевезення.

Штраф за порушення правил перевезення дітей

Відповідальність встановлена частиною 10 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Порушення правил перевезення дітей тягне за собою накладення на водія штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 510 грн.

Частина 11 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною 10 цієї статті. У такому випадку штраф становить 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

Повторністю не є будь-який попередній штраф водія за порушення ПДР. Для застосування частини 11 статті 121 КУпАП необхідно підтвердити, що водія протягом року вже було піддано адміністративному стягненню саме за порушення правил перевезення дітей, передбачене частиною 10 цієї статті.

Тому посилання інспектора на будь-яку іншу постанову за статтею 121 КУпАП або інше порушення ПДР не створює підстав для штрафу за повторністю.

Що повинна встановити поліція

Для накладення штрафу недостатньо загальної фрази про «неправильне перевезення дитини». Поліція повинна встановити конкретні фактичні обставини, які підтверджують порушення певної вимоги ПДР.

Якщо водія звинувачують у перевезенні дитини без утримуючої системи, юридичне значення має насамперед те, чи був зріст дитини менше 150 см. Якщо претензія стосується самої системи, необхідно встановити її конкретну невідповідність зросту або масі дитини, неправильне встановлення чи те, що дитина не була належно пристебнута.

Відповідно до статті 251 КУпАП висновок про вчинення адміністративного правопорушення повинен ґрунтуватися на фактичних даних. Тому припущення поліцейського не повинні підміняти встановлення обставин, від яких безпосередньо залежить наявність правопорушення.

Особливо це важливо, коли інспектор посилається на неправильне використання крісла або бустера. У такому випадку повинно бути зрозуміло, що саме зробив водій всупереч конкретній вимозі ПДР.

Чи може поліцейський визначити зріст дитини візуально

Пункт 21.11 ПДР прив’язує обов’язок використання дитячої утримуючої системи до конкретної межі — менше 150 см. Тому зріст дитини в такій справі може бути однією з ключових фактичних обставин.

Якщо дитина очевидно значно нижча за встановлену межу, фактична ситуація може не викликати реального спору. Однак зовсім інша ситуація виникає, коли її зріст близький до 150 см, а водій прямо заперечує оцінку інспектора.

У такому випадку приблизне візуальне припущення поліцейського не повинно автоматично підміняти встановлення фактичного зросту дитини. Вік також не є тотожним зросту: діти однакового віку можуть мати істотно різні фізичні параметри.

Тому, якщо відповідальність фактично залежить від кількох сантиметрів, а матеріали справи не містять об’єктивних даних щодо зросту дитини, це є суттєвим аргументом проти обґрунтованості постанови.

Відповідальність у разі дорожньо-транспортної пригоди

Якщо під час поїздки сталася ДТП, порушення правил перевезення дитини може мати додаткове правове значення. Однак сама відсутність автокрісла не означає автоматичного виникнення кримінальної відповідальності водія.

Для застосування статті 286 Кримінального кодексу України необхідно встановити передбачене законом порушення правил безпеки дорожнього руху, відповідні наслідки та причинний зв’язок між порушенням і такими наслідками.

Тому після ДТП не можна автоматично ототожнювати відсутність або неправильне використання дитячої утримуючої системи з причиною отриманих дитиною ушкоджень. Причинний зв’язок повинен встановлюватися окремо з урахуванням механізму ДТП та конкретних наслідків.

Практичні дії водія після аварії детально розібрані у матеріалі «Ваші дії при ДТП: детальна інструкція».

Оскарження незаконного штрафу та правова допомога

Якщо поліція не встановила зріст дитини, не довела відсутність або конкретне порушення правил використання дитячої утримуючої системи чи неправильно застосувала повторність, постанова може бути оскаржена. У такій справі насамперед необхідно перевірити відеозаписи поліцейських, зміст постанови та докази, якими інспектор обґрунтував штраф.

Детальніше порядок захисту викладено у матеріалах «Як оскаржити штраф поліції за порушення ПДР» та «Як має проводитись розгляд справи про порушення ПДР». Юридична компанія «Дорожній Адвокат» аналізує постанови, відеозаписи та інші матеріали справи і допомагає захистити водія, якщо порушення не підтверджене належними доказами.

Висновок

Основний критерій при перевезенні дитини в автомобілі — зріст 150 см. Якщо зріст менше, за загальним правилом необхідно використовувати дитячу утримуючу систему, яка відповідає масі та зросту дитини, правильно встановлена і використовується відповідно до інструкції виробника. Дитина під час руху повинна перебувати в ній у пристебнутому положенні.

Окремі вимоги встановлені для переднього сидіння, автобусних перевезень, мотоциклів, вантажних автомобілів та організованих груп дітей. За порушення передбачений штраф 510 грн, а за повторне протягом року аналогічне порушення — 850 грн.

Водночас штраф не може ґрунтуватися лише на припущенні інспектора. Якщо для притягнення водія до відповідальності необхідно встановити зріст дитини, неправильність використання утримуючої системи або повторність порушення, ці обставини повинні бути належно підтверджені. Поліція повинна доводити конкретне порушення, а не вимагати від водія доводити власну невинуватість.

Репост через: