Вступ
Зимова дорога вимагає від водія іншого стилю керування автомобілем. Сніг, ожеледиця, снігова каша, погана видимість та різкі перепади температури погіршують зчеплення коліс із дорогою і суттєво збільшують гальмівний шлях. Маневр, який на сухому асфальті є звичайним, узимку може завершитися заносом або ДТП.
Особливо небезпечними є мости, шляхопроводи, затінені ділянки, повороти, спуски та підйоми. На таких місцях тонкий шар льоду може зберігатися навіть тоді, коли основна частина дороги здається сухою.
Тому безпечне зимове водіння починається задовго до виникнення небезпечної ситуації — з підготовки автомобіля, правильної швидкості, збільшеної дистанції та плавного виконання маневрів. Водночас після зимового ДТП важливо встановити не лише дії водія. Причиною аварії іноді може бути і неналежне утримання самої дороги.
Підготуйте автомобіль ще до виїзду
Перед початком руху потрібно забезпечити нормальну оглядовість. Недостатньо очистити невелику ділянку лобового скла. Сніг і лід необхідно прибрати з лобового та бокового скла, дзеркал, фар і задніх ліхтарів.
Доцільно очистити й дах автомобіля. Під час руху сніг може зісковзнути на лобове скло або злетіти на автомобіль, який рухається позаду. Особливу увагу варто приділити склоочисникам, зимовій омивальній рідині, обігріву скла та справності зовнішнього освітлення.
Перед тривалою поїздкою бажано також перевірити стан шин, акумулятора та основних технічних рідин. Узимку навіть незначна несправність може створити значно більше проблем, ніж у теплу пору року.
Дозволена швидкість узимку не завжди є безпечною
Відповідно до Правил дорожнього руху України, водій повинен обирати таку швидкість, за якої він може безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Тому твердження «я їхав дозволені 50 км/год» саме по собі не означає, що швидкість була безпечною. На сухій дорозі така швидкість може відповідати обстановці, а під час ожеледиці на тій самій ділянці — бути надмірною.
Перед перехрестями, пішохідними переходами, поворотами, спусками та світлофорами швидкість потрібно зменшувати завчасно. Водій повинен залишати собі достатньо часу і простору для реагування. Чим гірше дорожнє покриття та видимість, тим більшим має бути цей запас.
Дистанцію потрібно збільшувати заздалегідь
На засніженій або обледенілій дорозі звична дистанція до автомобіля попереду може бути недостатньою. Після натискання на педаль гальма транспортний засіб продовжує рух, а на слизькому покритті відстань до повної зупинки збільшується.
Тому взимку не варто рухатися впритул до іншого автомобіля навіть на невеликій швидкості. Особливо небезпечно це перед світлофорами, на спусках, у заторах та перед пішохідними переходами.
Якщо автомобіль попереду раптово загальмує, саме завчасно залишена дистанція може дати водієві ті декілька додаткових метрів, яких вистачить для уникнення зіткнення.
Гальмувати потрібно раніше, а не різкіше
Типова зимова помилка — починати гальмування у тому самому місці, де водій звик робити це влітку. На слизькому покритті починати знижувати швидкість потрібно раніше, а самі дії кермом і педалями мають бути максимально плавними.
Перед поворотом швидкість краще зменшити ще на прямій ділянці. Намагатися спочатку увійти у слизький поворот на надмірній швидкості, а потім різко загальмувати вже безпосередньо в ньому — небезпечна тактика.
Так само обережно потрібно діяти під час прискорення. Різке натискання на педаль акселератора на льоду або утрамбованому снігу може спричинити пробуксовування коліс і втрату стійкості автомобіля.
Особлива увага — спускам, підйомам і поворотам
Засніжений або обледенілий спуск є однією з найскладніших зимових ділянок. Якщо автомобіль уже набрав надмірну швидкість, різке гальмування може не дати очікуваного результату. Тому швидкість потрібно зменшувати ще до початку спуску, а не тоді, коли автомобіль уже почав прискорюватися.
На підйомах небезпеку становить пробуксовування ведучих коліс. Надмірне натискання на акселератор не обов’язково допоможе автомобілю піднятися. Навпаки, колеса можуть остаточно втратити зчеплення з покриттям.
Перед складним зимовим поворотом також потрібно заздалегідь обрати безпечну швидкість і траєкторію. Різкий рух кермом у момент, коли автомобіль уже перебуває на льоду, може спровокувати занос.
Чорний лід може бути майже непомітним
Особливо небезпечним є так званий чорний лід — тонкий прозорий шар льоду, крізь який водій продовжує бачити темне дорожнє покриття. Через це небезпечну ділянку іноді складно помітити завчасно.
Такі місця часто виникають на мостах, шляхопроводах, затінених ділянках та поблизу водойм. Насторожити водія повинна й ситуація, коли дорожнє покриття раптово починає виглядати неприродно гладким або блискучим.
Якщо є підозра на ожеледицю, краще завчасно зменшити швидкість. Безпосередньо на слизькій ділянці бажано уникати різкого гальмування, прискорення та різких поворотів керма.
Снігова каша та колія теж небезпечні
Небезпеку становить не тільки чистий лід. Після снігопаду на дорозі часто утворюється суміш снігу, води та реагентів. Потрапляння коліс у таку ділянку може різко змінити поведінку автомобіля.
Особливо обережно потрібно виїжджати із засніженої колії. Якщо різко повернути кермо, колеса можуть спочатку впиратися у сніговий борт, а після його подолання автомобіль різко змінить напрямок руху.
Саме тому на засніженій дорозі краще уникати необов’язкових перестроювань та обгонів. Маневр, який на сухому асфальті займає декілька секунд, узимку може стати значно менш передбачуваним.
Що робити, якщо автомобіль почало заносити
Занос є однією з найбільш небезпечних зимових ситуацій. Головна помилка водія в цей момент — паніка та різкі хаотичні дії кермом і педалями.
Водночас універсальної поради на кшталт «завжди повертайте кермо саме так» для всіх автомобілів недостатньо. Поведінка транспортного засобу залежить від типу приводу, швидкості, характеру заносу, роботи електронних систем та стану дорожнього покриття.
Загальний принцип полягає в тому, щоб уникати різких неконтрольованих дій та плавно намагатися відновити стійкість автомобіля. Водієві корисно заздалегідь знати особливості саме свого транспортного засобу. Але найкращий спосіб боротьби із заносом — не допустити його завдяки правильній швидкості, достатній дистанції та плавному керуванню.
Зимові шини: що передбачають ПДР
Українські ПДР не встановлюють єдиної календарної дати, після якої всі автомобілі повинні обов’язково перейти на зимові шини.
Водночас примітка до пункту 31.4.5 ПДР передбачає, що при постійній експлуатації транспортного засобу на дорогах зі слизькою проїзною частиною рекомендується використовувати шини, які відповідають стану дорожнього покриття. Це прямо передбачено чинними Правилами.
Питання шин тому не варто зводити лише до можливого штрафу. Стан протектора безпосередньо впливає на керованість автомобіля та ефективність гальмування. Після серйозної ДТП технічний стан шин також може досліджуватися при встановленні механізму аварії.
Коли від поїздки краще відмовитися
Навіть великий водійський досвід не може повністю компенсувати екстремальні погодні умови. Сильна ожеледиця, хуртовина або майже нульова видимість можуть зробити поїздку небезпечною незалежно від навичок водія.
Якщо поїздку можна перенести до покращення погоди або очищення дороги, іноді саме це є найбезпечнішим рішенням. Особливо обережно потрібно ставитися до нічних поїздок незнайомими дорогами, гірських ділянок, тривалих спусків і маршрутів, де дорожнє покриття ще не очистили після сильного снігопаду.
Безпечне зимове водіння полягає не в умінні за будь-яких умов дістатися до місця призначення. Іноді правильне рішення водія — взагалі не виїжджати.
ДТП на ожеледиці: чи завжди відповідає водій
Після зимового ДТП часто звучать дві протилежні позиції. Водій стверджує, що автомобіль занесло виключно через лід. Натомість факт втрати контролю над автомобілем можуть розцінювати як доказ неправильних дій самого водія.
Однак сам факт заносу ще не встановлює конкретного порушення Правил дорожнього руху. Необхідно з’ясувати, якою була швидкість, дистанція, дорожня обстановка, стан автомобіля та чи мав водій технічну можливість уникнути зіткнення.
Для притягнення до відповідальності за ДТП потрібно встановити конкретне порушення ПДР та причинний зв’язок між таким порушенням і пошкодженням майна. Тому формула «машину занесло — отже водій винен» сама по собі є недостатньою.
Коли відповідати за ДТП може той, хто утримує дорогу
Не кожна аварія на слизькій дорозі є виключно наслідком дій водія. Значення може мати й те, чи належним чином утримувалася конкретна ділянка дороги.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про дорожній рух», власники доріг, вулиць і залізничних переїздів, а також керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, якщо ДТП сталося з їх вини.
Зимове утримання доріг передбачає вжиття спеціальних заходів проти слизькості. Для доріг у населених пунктах правила прямо передбачають механізоване посипання та оброблення проїзної частини, мостів, шляхопроводів, перехресть, підйомів і спусків відповідними матеріалами у зимовий період.
Тому якщо ДТП могло статися через тривалу необроблену ожеледицю, значний сніговий накат або інший небезпечний стан дороги, необхідно встановити, хто відповідав за цю ділянку, які заходи мав провести та чи були вони виконані належним чином.
Водночас сам факт наявності льоду ще не робить дорожню службу автоматично винною. Потрібно довести неналежне утримання дороги та причинний зв’язок між цим порушенням і конкретним ДТП.
Відповідальність за неналежний стан дороги
Стаття 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил, норм і стандартів щодо утримання автомобільних доріг і вулиць, невжиття своєчасних заходів для відновлення безпечних умов руху, а також за невжиття заходів щодо обмеження або заборони руху при виникненні небезпечних умов. Якщо такі порушення спричинили аварійну обстановку або пошкодження транспортних засобів чи іншого майна, відповідальність є суворішою.
Для самого власника пошкодженого автомобіля це може мати й інше значення. Якщо буде доведено, що ДТП стало наслідком неналежного утримання дороги, може виникнути питання про відшкодування завданої майнової шкоди особою або організацією, відповідальною за відповідну ділянку.
Однак для цього потрібно встановити належного відповідача, факт неналежного утримання дороги, розмір заподіяних збитків та причинний зв’язок між станом дороги і пошкодженням автомобіля.
Засніжені знаки та розмітку також потрібно фіксувати
Після сильного снігопаду дорожня розмітка може повністю зникнути під снігом, а дорожній знак — бути частково закритим снігом або льодом. Такі обставини не означають автоматичного звільнення водія від відповідальності, проте вони можуть мати значення для оцінки дорожньої ситуації.
Якщо водій об’єктивно не міг бачити розмітку або належним чином сприйняти дорожній знак, це потрібно зафіксувати безпосередньо на місці пригоди.
Після приїзду дорожньої служби сніг можуть прибрати, знак очистити, а дорогу обробити. Через декілька годин довести, якою саме була дорожня обстановка в момент ДТП, буде набагато складніше.
Що потрібно зафіксувати після зимового ДТП
Після звичайного ДТП водії часто фотографують лише пошкодження автомобілів. При зимовій аварії цього недостатньо. Не менш важливим доказом може бути фактичний стан самої дороги.
Потрібно зафіксувати загальний вигляд ділянки, місце зіткнення, ожеледицю, сніговий накат, колію, снігову кашу, дорожні знаки, видимість розмітки, повороти, підйоми та спуски. Доцільно зробити як загальні фотографії, так і знімки дорожнього покриття зблизька.
Варто також звернути увагу поліцейських на неналежний стан дороги та домагатися, щоб істотні обставини були відображені в матеріалах ДТП. Якщо поблизу є камери відеоспостереження або очевидці, інформацію про них бажано отримати одразу.
Це особливо важливо взимку, оскільки через декілька годин дорогу можуть очистити або обробити реагентами, і один із найважливіших доказів фактично зникне.
Яка відповідальність передбачена за ДТП
Якщо буде доведено, що учасник дорожнього руху порушив ПДР і саме це порушення спричинило пошкодження транспортних засобів або іншого майна, відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.
Санкція цієї статті передбачає штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн, або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Розмір штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів був збільшений Законом №1231-IX.
Однак сам факт зіткнення ще не означає автоматичної вини конкретного водія. Необхідно встановити порушення Правил дорожнього руху та причинний зв’язок між таким порушенням і наслідками ДТП.
Саме тому при зимовій аварії стан дорожнього покриття, ожеледиця, сніг, видимість дорожніх знаків і розмітки, а також дії організації, відповідальної за утримання дороги, можуть мати принципове значення для правильного вирішення справи.
Висновки
Безпечне зимове водіння починається ще до виїзду на дорогу. Справний автомобіль, належний стан шин, чисте скло та освітлювальні прилади, правильно обрана швидкість, збільшена дистанція і плавні маневри суттєво знижують ризик аварії.
На снігу та ожеледиці не можна орієнтуватися лише на максимальну дозволену швидкість. Вирішальним є те, чи дозволяють конкретні дорожні умови контролювати автомобіль, своєчасно зупинитися та безпечно виконати необхідний маневр.
Водночас ДТП на слизькій дорозі не означає автоматичної вини водія. Якщо аварія могла бути спричинена неналежним очищенням дороги, необробленою ожеледицею, значним сніговим накатом або іншими недоліками зимового утримання, необхідно досліджувати також дії власника дороги та відповідної дорожньо-експлуатаційної організації.
Тому після зимового ДТП потрібно зафіксувати не тільки пошкодження автомобілів, а й саму дорожню обстановку. У спірній ситуації не варто поспішати визнавати свою вину лише тому, що автомобіль занесло. Необхідно встановити конкретне порушення, реальну причину аварії та причинний зв’язок між ними. За необхідності доцільно своєчасно звернутися за юридичною допомогою.
Репост через: