Шини автомобіля: вимоги ПДР, штрафи та відповідальність водія

Вступ

Технічний стан шин автомобіля безпосередньо впливає на його керованість, ефективність гальмування та безпеку дорожнього руху. Саме тому закон установлює конкретні вимоги до залишкової висоти протектора, пошкоджень, розміру, допустимого навантаження та правильного поєднання шин.

Водночас поняття «зношені шини» або «несправні шини» саме по собі не визначає складу адміністративного правопорушення. Для законного притягнення водія до відповідальності повинна бути встановлена конкретна технічна несправність або невідповідність, прямо передбачена Правилами дорожнього руху. Саме характер такої несправності визначає нормативну підставу відповідальності та обставини, які мають бути підтверджені матеріалами справи.

Це принципово важливо і для накладення штрафу, і для його подальшого оскарження. Недостатня висота протектора, поріз із оголенням корду, невідповідний розмір шини та неправильне поєднання шин є різними порушеннями. Кожне з них має власні технічні ознаки та потребує відповідного способу доказування.

Вимоги ПДР до шин автомобіля

Основні вимоги до коліс і шин містить пункт 31.4.5 Правил дорожнього руху України. Він визначає конкретні технічні несправності та невідповідності, за наявності яких експлуатація транспортного засобу забороняється.

До них належать недостатня залишкова висота протектора, визначені пошкодження шин, невідповідність їх розміру або допустимого навантаження, неправильне поєднання шин на осях, порушення правил використання відновлених шин, а також несправності дисків, ободів і кріплення коліс. Кожна із цих несправностей має самостійні технічні ознаки, тому їх не можна об’єднувати загальним формулюванням про «поганий стан шин».

Фраза «шини не відповідають вимогам ПДР» також не пояснює, у чому саме полягає порушення. Із постанови та інших матеріалів справи повинно бути зрозуміло, чи йдеться про протектор, пошкодження, розмір, навантаження, заборонене поєднання шин або інший конкретний дефект.

Мінімальна залишкова висота протектора

Однією з найпоширеніших підстав для притягнення водіїв до відповідальності є недостатня залишкова висота малюнка протектора. ПДР установлюють різні мінімальні значення залежно від категорії та технічних характеристик транспортного засобу.

Для легкових автомобілів і вантажних автомобілів із дозволеною максимальною масою до 3,5 тонни залишкова висота протектора повинна становити не менше 1,6 мм. Для вантажних автомобілів із дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни мінімальне значення становить 1,0 мм, для автобусів — 2,0 мм, а для мотоциклів і мопедів — 0,8 мм. Для причепів застосовуються норми, аналогічні нормам шин відповідних автомобілів-тягачів. Такі ж базові показники містяться у вимогах до перевірки технічного стану транспортних засобів.

При цьому юридичне значення має саме дозволена максимальна маса, а не фактична вага автомобіля в момент його зупинки. Тому однаковий фактичний показник протектора може мати різне правове значення для різних транспортних засобів.

Наприклад, залишкова висота 1,4 мм не відповідає нормативу легкового автомобіля. Водночас такий показник перевищує мінімально допустимі 1,0 мм для вантажного автомобіля з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни.

Як повинна встановлюватися висота протектора

Особливість цього порушення полягає в наявності конкретного числового критерію. Якщо водієві ставлять у вину протектор нижчий за встановлений норматив, матеріали справи повинні дозволяти встановити його фактичну залишкову висоту та порівняти її з нормативом для відповідного транспортного засобу.

Візуальний огляд може свідчити про загальне зношення шини. Однак сам по собі він не дозволяє достовірно визначити різницю, наприклад, між 1,5 та 1,7 мм. Для легкового автомобіля в першому випадку норматив уже не дотриманий, а в другому — показник перевищує встановлені 1,6 мм.

ПДР не встановлюють конкретної моделі приладу, якою обов’язково повинен вимірюватися протектор. Водночас отриманий результат має бути об’єктивним, зрозумілим та стосуватися конкретної шини. Особливо важливим це є при граничних показниках, коли декілька десятих міліметра фактично визначають наявність або відсутність технічної несправності.

Крім того, технічні нормативи передбачають особливості самого вимірювання. Зокрема, висоту протектора не вимірюють у певних місцях уступів біля основи елементів рисунка, а для окремих конструкцій шин визначено спеціальні місця проведення вимірювання.

Порізи, розриви та інші пошкодження шин

Не кожне видиме пошкодження автомобільної шини автоматично означає порушення ПДР. Пункт 31.4.5 передбачає місцеві пошкодження шин, зокрема порізи та розриви, які оголюють корд. Саме ця ознака має визначальне значення при кваліфікації відповідного виду несправності.

Тому поверхнева подряпина, потертість або неглибокий поріз не можуть автоматично прирівнюватися до пошкодження з оголенням корду. Якщо поліцейський посилається саме на поріз або розрив, матеріали справи повинні дозволяти встановити характер такого пошкодження та його відповідність конкретній нормативній ознаці.

Окремими технічними несправностями є розшарування каркаса, відшарування протектора та відшарування боковини шини. Для цих дефектів оголення корду вже не є додатковою обов’язковою умовою, оскільки вони самостійно передбачені нормативними вимогами.

Отже, формулювання «пошкоджена шина» є надто загальним для належної юридичної оцінки. Спочатку потрібно встановити конкретний вид дефекту, а вже після цього визначати, чи відповідає він ознакам технічної несправності, передбаченої ПДР.

Відповідність шин конкретній моделі автомобіля

Справність шини визначається не лише висотою протектора або відсутністю пошкоджень. Пункт 31.4.5 ПДР також передбачає, що шини повинні відповідати конкретній моделі транспортного засобу за розміром та допустимим навантаженням.

Отже, навіть абсолютно нова шина з достатньою висотою протектора може не відповідати встановленим вимогам, якщо її характеристики не передбачені для конкретного автомобіля. Розмір фактично встановленої шини визначається за її заводським маркуванням, однак самої фіксації такого маркування для висновку про порушення недостатньо.

Необхідно порівняти параметри фактично встановленої шини з характеристиками, допустимими для конкретної моделі транспортного засобу. Аналогічний підхід застосовується до допустимого навантаження: спочатку визначається індекс навантаження шини, після чого він співвідноситься з технічними характеристиками автомобіля.

Саме тому фотографія боковини шини сама по собі ще не доводить порушення. Вона може підтверджувати її маркування, але для встановлення невідповідності необхідно також визначити, яким характеристикам повинна відповідати шина на конкретному транспортному засобі.

Які комбінації шин заборонені

Правила дорожнього руху детально регулюють сумісність шин, установлених на транспортному засобі. На одну вісь забороняється одночасно встановлювати діагональні та радіальні, ошиповані та неошиповані, морозостійкі та неморозостійкі шини. Обмеження стосуються також шин різних розмірів або конструкцій.

Для легкових автомобілів окремо передбачена заборона встановлення на одній осі шин різних моделей із різними малюнками протектора. Для вантажних автомобілів ПДР використовують критерій різних типів малюнків протектора.

Окрема вимога стосується співвідношення шин між різними осями. Якщо на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, на іншій або інших осях не допускається встановлення діагональних.

Тому твердження, що всі чотири шини автомобіля за будь-яких умов повинні бути абсолютно однаковими, є неправильним спрощенням. Для встановлення порушення необхідно визначити характеристики відповідних шин та їх фактичне розташування на конкретній осі.

Відновлені шини та обмеження їх використання

Використання відновлених шин в Україні не заборонене повністю. ПДР установлюють спеціальні обмеження, які залежать від виду транспортного засобу, конкретної осі та класу проведеного ремонту.

На передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, забороняється встановлювати шини з відновленим протектором. На інших осях такого автобуса не допускаються шини, відновлені за другим класом ремонту. Для легкових автомобілів та автобусів, крім автобусів, які виконують міжміські перевезення, на передній осі також забороняються шини, відновлені за другим класом ремонту.

Отже, сама обставина відновлення шини ще не є достатньою підставою для висновку про порушення. Юридичне значення мають одночасно вид транспортного засобу, вісь, на якій установлена шина, та відповідний клас ремонту.

Диски, ободи та кріплення автомобільних коліс

Пункт 31.4.5 ПДР регулює не лише безпосередній стан автомобільних шин. Експлуатація транспортного засобу забороняється також у разі відсутності передбаченого кріпильного елемента, а також за наявності тріщин диска чи обода колеса.

При цьому косметичний дефект необхідно відрізняти від конструктивного пошкодження. Подряпина, потертість або пошкодження лакофарбового покриття диска не є тотожними тріщині, прямо передбаченій ПДР.

Так само вільний отвір у диску не можна автоматично трактувати як відсутність болта або гайки. Необхідно враховувати конструкцію конкретного колеса та кількість кріпильних елементів, передбачену виробником.

Отже, і в цій категорії порушень відповідальність повинна ґрунтуватися на встановленні конкретного технічного дефекту, а не лише на загальному візуальному висновку про стан колеса.

Чи обов’язкові зимові шини в Україні

Чинні ПДР не встановлюють загальної календарної дати, після якої всі транспортні засоби повинні бути обов’язково обладнані зимовими шинами. Правила передбачають рекомендацію при постійній експлуатації автомобіля на дорогах зі слизькою проїзною частиною використовувати шини, які відповідають фактичному стану дорожнього покриття.

Отже, сама по собі експлуатація автомобіля на літніх шинах у зимовий період не утворює окремого складу адміністративного правопорушення. Водночас незалежно від сезону залишаються обов’язковими всі інші вимоги щодо протектора, пошкоджень, розміру, допустимого навантаження та сумісності шин.

Окремо необхідно відрізняти відсутність зимових шин від прямо забороненого їх поєднання. Якщо на одній осі одночасно встановлені морозостійка та неморозостійка шини, це вже конкретна технічна невідповідність, передбачена ПДР.

Тому поняття «літня шина взимку» та «несправна шина» юридично не є тотожними. Відповідальність може наставати лише за порушення конкретної обов’язкової вимоги Правил.

Якщо несправність шини виникла безпосередньо в дорозі

Окреме практичне значення має пункт 31.5 ПДР. Якщо несправність виникла вже під час руху, водій повинен вжити заходів для її усунення. Якщо зробити це неможливо, він може рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту з дотриманням передбачених Правилами запобіжних заходів.

Ця норма особливо важлива, коли шина пошкодилася через яму, гострий предмет або іншу подію вже після початку поїздки. Така ситуація юридично відрізняється від свідомої тривалої експлуатації транспортного засобу з уже відомою несправністю.

При оцінці поведінки водія мають значення момент виникнення пошкодження, характер дефекту та подальші дії після його виявлення. Якщо водій фактично виконує вимоги пункту 31.5 ПДР та прямує найкоротшим шляхом до ремонту, ці обставини повинні враховуватися при вирішенні питання про відповідальність.

Сам факт виявлення поліцейським несправної шини під час зупинки ще не встановлює, коли саме виникла несправність. Тому фактичні обставини появи дефекту мають принципове значення для правильної правової оцінки.

Штраф за шини, докази поліції та оскарження

Адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом із відповідними технічними несправностями встановлена статтею 121 КУпАП. Розмір і характер відповідальності залежать від обставин порушення, виду транспортного засобу та наявності повторності.

Штраф за частиною першою статті 121 КУпАП

За частиною першою статті 121 КУпАП керування транспортним засобом із технічними несправностями, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється, тягне штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 340 грн.

До цієї норми можуть належати й передбачені пунктом 31.4.5 ПДР несправності шин та коліс. Однак відповідальність можлива лише тоді, коли фактично встановлений конкретний дефект, який відповідає передбаченій Правилами технічній ознаці.

Відповідальність за пасажирські перевезення

Якщо транспортний засіб використовується для надання послуг із перевезення пасажирів, застосовується частина друга статті 121 КУпАП. За передбачені цією нормою технічні несправності встановлено штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 680 грн.

При цьому нормативи протектора, пошкоджень або інших характеристик шин не змінюються. Іншим є розмір адміністративної відповідальності через характер використання транспортного засобу.

Тому при застосуванні частини другої необхідно перевіряти не лише наявність конкретної технічної несправності. Повинні бути встановлені й обставини, які дозволяють зробити висновок про використання транспортного засобу саме для надання послуг із перевезення пасажирів.

Повторне порушення протягом року

Найсерйозніші наслідки передбачені частиною четвертою статті 121 КУпАП. Вона застосовується у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою — третьою цієї статті.

Чинна санкція передбачає штраф від 850 до 1700 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п’яти до десяти діб.

При цьому частина третя статті 121 стосується керування транспортним засобом, який підлягає обов’язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Отже, для застосування частини четвертої не вимагається, щоб попереднє порушення також стосувалося саме шин. Закон охоплює повторність порушень із усього кола частин першої — третьої статті 121.

Саме тому питання повторності необхідно перевіряти особливо уважно. Помилка в цій частині може призвести вже не лише до звичайного штрафу, а й до позбавлення права керування або адміністративного арешту.

Що повинна підтвердити поліція

Характер необхідних доказів залежить від конкретного виду несправності. Якщо водієві ставлять у вину недостатню залишкову висоту протектора, матеріали повинні дозволяти встановити конкретний фактичний показник та правильний норматив для відповідної категорії транспортного засобу.

Якщо йдеться про поріз або розрив, потрібно встановити саме ті технічні ознаки, які передбачені пунктом 31.4.5 ПДР. Коли поліцейський посилається на пошкодження з оголенням корду, матеріали повинні підтверджувати саме цю обставину, а не лише наявність поверхневого дефекту.

При твердженні про невідповідний розмір або допустиме навантаження необхідно співвіднести характеристики фактично встановленої шини з технічними параметрами конкретної моделі автомобіля. Якщо йдеться про заборонене поєднання шин, потрібно встановити характеристики відповідних шин та їх розташування на конкретній осі.

Відповідно до статті 251 КУпАП обставини адміністративного правопорушення встановлюються на підставі фактичних даних, а обов’язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених законом осіб.

Тому висновок поліцейського про те, що шини «зношені» або «несправні», не повинен підміняти собою доказування конкретного технічного дефекту. Чим конкретнішим є нормативний критерій порушення, тим конкретніше він має бути підтверджений матеріалами справи.

Чому фотографія шини не завжди доводить порушення

Фото та відеозаписи можуть бути важливими доказами, але їх доказове значення залежить від того, яку саме обставину ними намагаються підтвердити.

Наприклад, якісна фотографія може показати поріз, розрив або оголення корду. Водночас звичайне фото протектора без належного вимірювання не дозволяє достовірно встановити, становить його залишкова висота 1,5 чи 1,7 мм.

Аналогічно фотографія маркування на боковині підтверджує характеристики фактично встановленої шини. Однак вона сама по собі не доводить, що такі характеристики заборонені для конкретної моделі автомобіля. Для цього необхідно встановити й другу частину порівняння — допустимі технічні параметри транспортного засобу.

Отже, кожний доказ потрібно оцінювати з урахуванням тієї конкретної технічної ознаки, яку ним намагається підтвердити поліція.

Коли штраф за шини може бути незаконним

Штраф за шини може вважатися обґрунтованим лише тоді, коли фактично встановлена конкретна технічна несправність, передбачена ПДР, а застосована частина статті 121 КУпАП відповідає встановленим обставинам. Сама наявність постанови не усуває необхідності підтвердити фактичну підставу адміністративної відповідальності.

Постанова потребує перевірки, якщо при недостатній висоті протектора матеріали не дозволяють установити його фактичний числовий показник. Так само необхідно перевіряти висновок про поріз шини, якщо відсутні дані щодо передбаченого ПДР оголення корду, або твердження про невідповідний розмір без порівняння з характеристиками конкретної моделі автомобіля.

Необґрунтованим може бути й висновок про заборонене поєднання шин, якщо неможливо визначити їх тип, характеристики та розташування на відповідній осі. Окремої уваги потребує застосування частини другої статті 121 КУпАП, оскільки ця норма пов’язана саме з використанням транспортного засобу для надання послуг із перевезення пасажирів.

Також потрібно враховувати ситуації, коли несправність виникла вже безпосередньо під час руху. Ігнорування положень пункту 31.5 ПДР та фактичних дій водія після виявлення несправності може призвести до неправильної правової оцінки.

Найретельнішої перевірки потребує застосування частини четвертої статті 121 КУпАП. Помилка при встановленні повторності може мати для водія значно серйозніші наслідки, ніж звичайний штраф за технічну несправність.

Як оскаржити постанову поліції

Якщо конкретна несправність не підтверджена, технічний критерій визначено неправильно або застосовано неналежну частину статті 121 КУпАП, постанова про притягнення водія до відповідальності може бути незаконною. При її оскарженні потрібно аналізувати не лише текст постанови, а всю сукупність матеріалів, на яких ґрунтувалися висновки поліцейського.

Значення можуть мати відеозаписи з нагрудних камер, фотографії шин, результати вимірювання протектора, технічна документація на автомобіль та інші матеріали справи. Важливо встановити не просто наявність певного доказу, а те, чи підтверджує він саме конкретну технічну несправність, зазначену в постанові.

Детальніше порядок оскарження постанови викладено в нашому матеріалі «Як оскаржити штраф поліції за порушення ПДР». На сайті також окремо розглянуто порядок розгляду справи поліцейським і процесуальні права водія.

Висновок

Правила дорожнього руху достатньо детально визначають, які саме несправності шин та коліс забороняють експлуатацію транспортного засобу. Вони встановлюють конкретні нормативи залишкової висоти протектора, визначають небезпечні пошкодження, регулюють допустимі характеристики шин, їх поєднання, використання відновлених шин, а також технічний стан дисків і кріплення коліс.

Для водія принципово важливо розрізняти кожний із цих видів порушень. Недостатній протектор, поріз із оголенням корду, невідповідний розмір, неправильне допустиме навантаження та заборонене поєднання шин мають різні технічні ознаки, а тому потребують різного фактичного підтвердження.

Окремої уваги заслуговують ситуації, коли несправність виникла безпосередньо під час руху, а також випадки повторного притягнення за статтею 121 КУпАП. У першому випадку необхідно враховувати спеціальне правило пункту 31.5 ПДР, а в другому — значно суворіші наслідки частини четвертої статті 121.

Тому відповідальність за стан шин автомобіля повинна ґрунтуватися на конкретній нормі, установленому технічному дефекті та належних фактичних даних. Якщо несправність не підтверджена, нормативний критерій застосований неправильно або матеріали справи не доводять висновків поліцейського, такий штраф не слід сприймати як безумовно законний.

Репост через: