Огляд на алкогольне сп’яніння: як захистити себе від незаконного протоколу

Вступ

Притягнення водія до відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення має надзвичайно серйозні наслідки. За перше порушення водієві загрожує штраф 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. Тому держава не може обмежитися самим фактом складання протоколу, показником алкотестера чи суб’єктивним твердженням поліцейського про нібито наявність ознак сп’яніння. Вина повинна бути доведена належними доказами, отриманими з неухильним дотриманням установленої процедури.

У справах за ст. 130 КУпАП процедура огляду має принципове значення. Закон визначає, коли поліцейський взагалі може розпочати огляд і яким приладом він проводиться. Також встановлено порядок фіксації процедури, оформлення документів, дії у разі незгоди водія з результатом та вимоги до медичного огляду. Якщо державний орган сам порушив встановлений порядок, він не може вимагати від суду безумовно довіряти доказам, отриманим унаслідок такого порушення.

Тому професійний захист водія повинен охоплювати весь ланцюг дій поліції: від появи нібито ознак сп’яніння до направлення матеріалів у суд. Необхідно перевірити підстави для огляду, відеозапис, документи на технічний засіб та оформлення результатів. Окремо слід оцінити дії поліцейських у разі незгоди водія та законність проведення огляду у конкретному закладі охорони здоров’я.

Підстави для проведення огляду на стан сп’яніння

Огляд водія не може проводитися довільно, з профілактичною метою або лише тому, що поліцейський вирішив перевірити водія «на всяк випадок». Інструкція МВС та МОЗ №1452/735 прямо визначає підстави для проведення огляду. Огляду підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з установленими ознаками такого стану. Для алкогольного сп’яніння визначено конкретні ознаки. Це запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів або мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, процедура повинна починатися не з пропозиції подути в алкотестер, а з існування передбачених нормативними актами підстав для такого огляду. Поліцейський повинен бути здатний пояснити, яку саме ознаку він фактично виявив у конкретного водія. Загальні формулювання, припущення або стандартний перелік ознак, який уперше з’являється лише в складених згодом документах, повинні критично оцінюватися під час судового розгляду.

Водієві доцільно прямо запитати під відеозапис: «Які конкретно ознаки алкогольного сп’яніння ви в мене виявили?» Якщо поліцейський на місці назвав одну ознаку, а після завершення події у документах з’явилися зовсім інші, це створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності оформлених матеріалів.

Особливо це стосується таких ознак, як порушення мови, координації або поведінки. Якщо у протоколі вони зазначені, але відеозапис демонструє чітку мову водія, нормальну координацію рухів та спокійну поведінку, суд повинен оцінювати цю суперечність. Поліцейський не може створити належний доказ лише шляхом внесення необхідного формулювання до власного документа.

Огляд на місці зупинки транспортного засобу

Огляд на алкогольне сп’яніння на місці зупинки проводиться поліцейським із використанням спеціального технічного засобу. Однак сам факт наявності алкотестера та цифри на його екрані не означає автоматичної доведеності вини. Законодавство встановлює вимоги до технічного засобу, порядку його використання, відеофіксації та оформлення отриманого результату.

Вимоги до алкотестера та порядку його застосування

Поліція має використовувати спеціальні технічні засоби, які відповідають вимогам законодавства про метрологію. Чинна Інструкція передбачає наявність сертифіката відповідності та/або сертифіката перевірки типу засобу вимірювальної техніки, та/або декларації про відповідність. Також повинно бути свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Перед проведенням огляду поліцейський зобов’язаний повідомити водієві порядок застосування спеціального технічного засобу. На вимогу водія він повинен надати передбачені Інструкцією документи на прилад. Тому така вимога водія є цілком законною і доцільною, особливо якщо надалі результат алкотестера буде використаний як основний доказ обвинувачення.

Огляд повинен проводитися відповідно до інструкції з експлуатації конкретного технічного засобу. Захисту необхідно перевіряти модель та серійний номер приладу, документи щодо його відповідності та чинність повірки. Окремо слід перевірити правильність використання приладу та відповідність відомостей у роздруківці, акті огляду й протоколі. Якщо поліція посилається на технічний засіб як на доказ вини, вона повинна бути готова підтвердити належність та законність використання цього засобу.

Стан алкогольного сп’яніння за результатами огляду поліцейським встановлюється при цифровому показнику більше 0,2 проміле. Однак сам показник не усуває вимоги щодо законності способу його отримання. Результат повинен бути отриманий належним приладом та з дотриманням установленої процедури.

Відеофіксація огляду та участь свідків

Огляд на місці зупинки проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису. Якщо використати відеозапис неможливо, огляд здійснюється у присутності двох свідків. Працівники Національної поліції та особи, щодо неупередженості яких існують сумніви, свідками бути не можуть. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відеозапис є одним із найважливіших доказів для захисту, оскільки дозволяє встановити не те, як поліцейський пізніше описав подію, а те, що фактично відбувалося. З відео має бути зрозуміло, які ознаки були названі водієві та як йому запропонували пройти огляд. Також має бути видно порядок використання приладу, проведення тестування, отриманий результат, реакцію водія та його заяви після тесту.

Особливу увагу необхідно звертати на записи, які починаються вже після початку спілкування, містять значні перерви або не охоплюють ключових етапів процедури. Якщо поліція зобов’язана документувати свої дії, але сама не забезпечила належного відеозапису, відсутні обставини не повинні автоматично домислюватися на користь державного органу.

Оформлення результатів огляду

Результати огляду на місці зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціального технічного засобу. Акт складається у двох примірниках, один із яких вручається водієві. Якщо технічні характеристики приладу передбачають роздрукування результату на папері, такий результат долучається до матеріалів.

Таким чином, процедура не повинна зводитися до демонстрації цифри на екрані з подальшим негайним складанням протоколу. Результат повинен бути належно оформлений, а відомості в акті, роздруківці, протоколі та на відеозаписі мають узгоджуватися між собою. Суттєві розбіжності між цими доказами є предметом перевірки суду, а не обставиною, яку можна просто проігнорувати.

Незгода водія з результатами огляду

Важливий етап процедури виникає тоді, коли водій не погоджується з результатом огляду на місці. Законодавство не вимагає від водія безумовно приймати показник технічного засобу як остаточний. Навпаки, у такій ситуації передбачений подальший огляд у відповідному закладі охорони здоров’я.

Направлення до закладу охорони здоров’я

У разі незгоди водія з результатом огляду, проведеного поліцейським, процедура продовжується у закладі охорони здоров’я. Це має бути найближчий заклад, якому надано право на проведення таких оглядів. Поліцейський забезпечує доставку водія до такого закладу не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для проведення огляду.

Тому при незгоді з показником алкотестера водієві необхідно чітко заявити під відеозапис: «З результатом огляду на місці не погоджуюсь. Прошу направити та доставити мене до закладу охорони здоров’я для проведення огляду». Після такої заяви поліція не повинна поводитися так, ніби процедура вже завершилася самим отриманням позитивного результату на місці.

Ігнорування чітко висловленої незгоди та вимоги провести огляд у медичному закладі має принципове значення для захисту. Держава не може передбачити для водія процесуальну гарантію, а потім через дії своїх посадових осіб фактично позбавити його можливості цією гарантією скористатися.

Незгода з результатом та відмова від огляду

Необхідно чітко розмежовувати незгоду з результатом і небажання проходити тест саме на місці зупинки. Окремою ситуацією є повна відмова від проходження огляду відповідно до встановленого порядку. Інструкція прямо передбачає, що у разі відмови водія від проходження огляду на місці або його незгоди з результатом огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано відповідне право.

Тому поліція не повинна автоматично трактувати будь-яку відмову від тестування конкретним приладом на дорозі як завершений склад правопорушення. Особливо якщо водій одночасно чітко вимагає пройти встановлений законом медичний огляд. Водночас водієві небезпечно використовувати фрази на кшталт «нічого проходити не буду». Позиція має бути однозначною: водій не ухиляється від встановлення свого стану, а вимагає провести огляд відповідно до закону.

Огляд у закладі охорони здоров’я

Медичний огляд не є просто «другим тестом» після алкотестера поліції. Це окрема процедура, до якої закон встановлює спеціальні вимоги щодо самого медичного закладу, особи, яка проводить огляд, порядку дослідження та оформлення його результатів.

Право медичного закладу на проведення огляду

Не кожна лікарня, приймальне відділення чи інший заклад охорони здоров’я має право проводити огляд водіїв на стан сп’яніння. Стаття 266 КУпАП та Інструкція №1452/735 передбачають спеціальний перелік закладів охорони здоров’я, яким надається таке право. Цей перелік затверджується відповідними структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Для Автономної Республіки Крим його затверджує відповідний орган охорони здоров’я.

Тому у справі необхідно перевіряти не лише назву медичного закладу. Важливо також встановити, чи входив конкретний заклад на дату проведення огляду до чинного затвердженого переліку установ, яким надано право проводити такі огляди. Для цього захист може вимагати або витребувати наказ чи інший документ відповідного органу охорони здоров’я, яким затверджено перелік, чинний саме на дату події.

Сам факт того, що огляд проводився у лікарні або іншому медичному закладі, ще не підтверджує наявності в нього відповідних повноважень. Більше того, стаття 266 КУпАП прямо передбачає, що проведення такого огляду в інших закладах забороняється. Тому якщо конкретний медичний заклад не входив до затвердженого переліку, це не другорядна формальність, а безпосереднє питання законності самого медичного огляду.

Так само необхідно перевіряти не лише повноваження закладу, а й особу, яка безпосередньо проводила огляд. Інструкція вимагає, щоб огляд проводив лікар, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою, а у передбачених випадках у сільській місцевості — відповідно підготовлений фельдшер. Отже, і повноваження медичного закладу, і належна підготовка медичного працівника є окремими елементами перевірки законності отриманого висновку.

Порядок проведення медичного огляду

Огляд у закладі охорони здоров’я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів. Чинна редакція Інструкції детально регулює також застосування тестів та лабораторних досліджень. У передбачених випадках позитивний скринінговий результат потребує підтверджуючого лабораторного дослідження.

Для захисту це означає, що недостатньо побачити в матеріалах фразу «огляд проведено в лікарні». Необхідно встановити, чи мав заклад відповідне право та хто саме проводив огляд. Окремо слід перевірити підготовку працівника, час огляду, застосовані технічні засоби і методи. Також потрібно оцінити, чи відповідають дії медичного працівника вимогам чинної Інструкції.

Також необхідно перевіряти реєстрацію самого випадку огляду в журналі медичних оглядів. Інструкція прямо вимагає реєструвати кожний випадок проведення огляду у закладі охорони здоров’я. Такі відомості можуть мати важливе значення, якщо виникають сумніви щодо часу, факту або послідовності проведення процедури.

Оформлення результатів та їх юридичне значення

За результатами медичного огляду складається акт медичного огляду, на підставі якого оформлюється висновок. Акт складається в одному примірнику та залишається в закладі охорони здоров’я. Висновок щодо результатів огляду складається безпосередньо після огляду у трьох примірниках: один видається поліцейському, другий — оглянутій особі, третій залишається в медичному закладі.

Для захисту особливо важливим є положення Інструкції, відповідно до якого висновки щодо результатів медичного огляду, складені з порушенням її вимог, вважаються недійсними. Крім того, ст. 266 КУпАП прямо передбачає, що огляд на стан сп’яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, також вважається недійсним.

Таким чином, процедура медичного огляду має безпосереднє юридичне значення. Якщо держава встановила спеціальний порядок отримання такого доказу, вона не може спочатку порушити цей порядок, а потім вимагати використання отриманого результату проти водія так, ніби порушення не існувало.

Типові порушення поліції під час проведення огляду

У справах за ст. 130 КУпАП захист повинен перевіряти не окрему формальність, а послідовність усієї процедури. Найчастіше саме зіставлення відеозапису, протоколу, акта огляду, роздруківки алкотестера, направлення та медичного висновку дозволяє виявити суперечності, яких не видно при поверхневому ознайомленні з матеріалами.

Відсутність належних підстав для огляду

Одним із перших питань є те, звідки фактично взялися зазначені поліцейським ознаки сп’яніння. Якщо у протоколі зазначено порушення мови, координації чи поведінки, однак відеозапис таких ознак не підтверджує, ця суперечність повинна бути предметом судової оцінки. Особливо критично слід ставитися до ситуацій, коли на місці поліцейський не називає конкретних ознак, але після завершення події в документах з’являється стандартний перелік одразу з кількох ознак.

Протокол складає посадова особа того самого державного органу, дії якого перевіряються судом. Тому зміст протоколу не може автоматично вважатися більш достовірним за об’єктивний відеозапис лише тому, що документ складений поліцейським.

Порушення процедури тестування та відеофіксації

Окрему групу становлять порушення, пов’язані з використанням алкотестера. Це відсутність можливості перевірити документи на прилад, невідповідність серійних номерів, проблеми з повіркою або неналежне застосування технічного засобу. Також значення мають суперечності між роздруківкою приладу та іншими матеріалами. Такі обставини мають оцінюватися у сукупності, а не відкидатися як несуттєві лише тому, що алкотестер показав позитивний результат.

Не менш важливим є повний відеозапис процедури. Якщо ключова частина огляду відсутня, запис переривається або починається вже після важливих подій, саме поліція повинна пояснити, яким доказом вона підтверджує відповідний етап процедури. Суд не повинен замінювати відсутній доказ припущенням на користь державного органу.

Ненаправлення водія до медичного закладу

Суттєвим порушенням є ігнорування незгоди водія з результатом огляду на місці. Якщо водій чітко заявив, що не погоджується з результатом та вимагає медичного огляду, поліцейський повинен діяти відповідно до встановленого порядку. Він не може самостійно вирішити, що показника алкотестера достатньо і подальша перевірка вже не потрібна.

У таких справах саме відеозапис часто має вирішальне значення. Якщо на ньому зафіксована чітка вимога водія провести огляд у медичному закладі, а поліція таку вимогу проігнорувала, це безпосередньо стосується законності процедури отримання доказів.

Суперечності між відеозаписом і матеріалами справи

Найбільш проблемною для обвинувачення є ситуація, коли власний відеозапис поліції не підтверджує або прямо спростовує зміст складених нею документів. Це може стосуватися факту керування, наявності ознак сп’яніння, пропозиції пройти огляд, результату тестування, незгоди водія або нібито відмови від огляду.

У такій ситуації перевага не може автоматично надаватися протоколу. Суд повинен встановити, що відбулося фактично. Якщо первинний об’єктивний доказ суперечить письмовій версії поліцейського, це безпосередньо впливає на оцінку достовірності обвинувачення.

Оформлення протоколу за ст. 130 КУпАП

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із матеріалів справи, однак він не встановлює вину водія автоматично. Інакше судовий розгляд утратив би будь-який зміст, а рішення поліцейського скласти протокол фактично замінило б рішення суду.

Які обставини повинна довести поліція

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність правопорушення та винність особи. Обов’язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи. Тому водій не повинен усувати недоліки роботи поліції або доводити замість державного органу ті обставини, які він сам був зобов’язаний належно встановити та зафіксувати.

Залежно від конкретного обвинувачення поліція повинна довести факт керування транспортним засобом та наявність установлених підстав для огляду. Також вона повинна підтвердити дотримання передбаченої процедури та результат належним чином проведеного огляду. Якщо йдеться про відмову, необхідно довести факт належно запропонованого огляду та відмови від його проходження. Відсутність одного з необхідних елементів не може компенсуватися великою кількістю другорядних документів.

Пояснення та зауваження водія

Графа для пояснень у протоколі не є формальністю. Якщо водій не погоджується з ознаками сп’яніння, результатом тесту, змістом протоколу або зазначає, що вимагав медичного огляду, ці обставини доцільно чітко зафіксувати письмово.

Перед підписанням документів необхідно перевірити їх зміст та внести зауваження щодо відомостей, які не відповідають фактичним обставинам. Власний відеозапис водія також може мати доказове значення, тому за можливості доцільно фіксувати весь процес спілкування з поліцейськими.

Судовий захист у справах за ст. 130 КУпАП

У суді захист повинен не просто заперечувати вину, а послідовно перевіряти всю доказову конструкцію поліції. Документи необхідно зіставляти між собою та з відеозаписом, часовими даними, результатами огляду і вимогами нормативних актів. Саме при такій перевірці часто виявляються порушення, які неможливо побачити з одного лише протоколу.

Оцінка доказів та процесуальних порушень

Не кожна описка або технічна помилка автоматично означає закриття провадження. Однак зовсім інша ситуація виникає, коли порушено порядок отримання ключового доказу або не забезпечено передбачене законом право водія. Особливе значення мають випадки, коли закон прямо встановлює недійсність огляду чи медичного висновку, проведеного з порушенням установлених вимог.

Свіжа судова практика підтверджує необхідність перевіряти процедуру, а не формально покладатися на протокол. Суди повинні оцінювати, чи підтверджуються викладені поліцейським обставини відеозаписом та іншими матеріалами, чи дотримано послідовність проведення огляду та чи можна вважати отримані результати належними доказами.

Підстави для закриття провадження

Завдання захисту полягає не у пошуку випадкової формальної помилки, а у встановленні того, чи довела поліція склад правопорушення належними та допустимими доказами. Якщо огляд є недійсним, ключові обставини не підтверджені, матеріали суперечать відеозапису або порушення процедури ставлять під сумнів законність отриманих доказів, такі обставини можуть бути підставою для закриття провадження.

Пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачає закриття справи у разі відсутності події або складу адміністративного правопорушення. Саме тому суд повинен оцінювати не кількість складених поліцією документів, а те, чи доводять вони всі необхідні елементи правопорушення після перевірки їх законності, достовірності та взаємної узгодженості.

Практичні поради водієві

Під час спілкування з поліцією водієві важливо не створювати конфлікт, а послідовно фіксувати дотримання встановленої процедури. Насамперед необхідно запитати, які конкретні ознаки сп’яніння виявив поліцейський. Перед тестуванням можна вимагати повідомити порядок використання алкотестера та пред’явити передбачені Інструкцією документи на технічний засіб. За можливості доцільно вести власний безперервний відеозапис.

Якщо водій не погоджується з результатом огляду на місці, це потрібно негайно й однозначно заявити та вимагати направлення до уповноваженого медичного закладу. Після проведення медичного огляду необхідно отримати свій примірник висновку. У подальшому слід перевірити не лише сам висновок, а й те, чи входив конкретний заклад до затвердженого переліку установ, які мали право проводити такий огляд на дату події.

У протоколі та інших документах потрібно фіксувати істотні зауваження: незгоду з ознаками сп’яніння, результатом тесту, вимогу медичного огляду, ненадання документів на прилад, відсутність належної відеофіксації або інші порушення. Чим точніше позиція водія зафіксована безпосередньо під час події, тим складніше надалі замінити фактичні обставини одностороннім викладом поліцейського.

Висновок

Відповідальність за ст. 130 КУпАП є занадто серйозною, щоб вина водія встановлювалася за принципом: поліцейський склав протокол — отже, правопорушення доведено. Державний орган зобов’язаний діяти в межах процедури, встановленої законом, і саме на ньому лежить обов’язок належним чином зафіксувати обставини та зібрати докази.

Поліція повинна мати законні підстави для огляду, правильно застосувати спеціальний технічний засіб, забезпечити відеофіксацію, належно оформити результат та забезпечити медичний огляд у передбачених законом випадках. Якщо огляд проводиться у медичному закладі, окремо необхідно перевірити, чи мав саме цей заклад офіційне право проводити такі огляди на відповідну дату. Також слід з’ясувати, чи мав лікар необхідну підготовку та чи дотримано встановленого порядку оформлення результатів.

Тому кожна справа за ст. 130 КУпАП повинна аналізуватися від першої заявленої поліцейським ознаки сп’яніння до останнього доказу, направленого до суду. Відеозапис, документи на прилад, акт огляду, направлення, повноваження медичного закладу, медичний висновок, пояснення водія та зміст протоколу мають утворювати послідовну і законно отриману доказову картину. Якщо ж матеріали містять прогалини, суперечності або порушення процедури, саме ці обставини повинні стати основою професійного захисту водія.

Адвокатський захист у справах за ст. 130 КУпАП

Юридична компанія «Дорожній Адвокат» понад 10 років займається захистом водіїв у справах про адміністративні правопорушення, зокрема за ст. 130 КУпАП. Ми детально аналізуємо підстави для проведення огляду та відеозаписи поліції. Окремо перевіряємо дотримання встановленої процедури, документи на алкотестер і законність медичного огляду. Також перевіряємо повноваження медичного закладу та інші матеріали справи. За результатами такого аналізу формуємо правову позицію, готуємо необхідні процесуальні документи та здійснюємо професійний адвокатський захист у суді.

Багаторічний досвід роботи зі справами за ст. 130 КУпАП дозволяє оцінювати матеріали не формально, а з позиції реальних можливостей захисту. У кожній справі ми перевіряємо, чи довела поліція факт правопорушення належними доказами. Окремо аналізуємо, чи відповідають документи фактичним обставинам та відеозапису. Перевіряємо дотримання процедури огляду та можливість використання отриманих доказів проти водія. Наше завдання — виявити порушення, використати їх у правовій позиції та застосувати всі передбачені законом засоби для захисту прав та інтересів водія у суді.

Репост через: