Вступ
Вигул собаки без повідка або намордника не завжди автоматично означає адміністративне правопорушення. Закон встановлює різні вимоги залежно від породи собаки, її потенційної небезпечності, місця вигулу та конкретних обставин. Тому самого факту, що собака перебувала на вулиці без намордника, недостатньо для законного притягнення власника до відповідальності.
Особливо важливо правильно застосовувати закон під час оформлення матеріалів поліцією. У протоколі повинно бути встановлено не загальне твердження про «порушення правил вигулу», а конкретні обставини, які утворюють склад правопорушення. Якщо порода собаки не встановлена, місце події визначене неправильно, відсутні докази або не зазначено конкретну порушену норму, відповідальність не може ґрунтуватися лише на припущеннях.
Які правила вигулу собак встановлює закон
Основні вимоги визначає Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Відповідно до статті 9 цього Закону правила утримання домашніх тварин також установлюються органами місцевого самоврядування. Тому поряд із загальнодержавними вимогами необхідно враховувати місцеві правила конкретного міста або громади.
Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку. Особа, яка вигулює собаку, повинна контролювати її поведінку, забезпечити безпеку людей, інших тварин і майна та не залишати тварину без нагляду. Закон також передбачає наявність нашийника з ідентифікуючими позначками.
Повідок необхідний під час вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я людини, поза місцем їх постійного утримання. При цьому місцеві правила можуть встановлювати додаткові вимоги щодо місць та порядку вигулу.
Чи кожна собака повинна бути в наморднику
Ні. Це одна з головних юридичних відмінностей, яку потрібно враховувати при притягненні особи до відповідальності.
Стаття 9 Закону №3447-IV передбачає обов’язкову наявність намордника на собаках порід, які включені до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1164. Тому твердження поліцейського, заявника чи іншої особи, що собака є «великою», «бійцівською», «агресивною» або «небезпечно виглядає», саме по собі нічого юридично не доводить.
Для застосування відповідальності саме за відсутність намордника потрібно встановити породу собаки та перевірити, чи включена вона до офіційного Переліку. Якщо порода до нього не входить, відсутність намордника сама по собі не може бути підставою для відповідальності саме за цією ознакою.
Тому в юридичному сенсі немає окремої категорії «заборонених порід собак». Закон використовує поняття небезпечних порід. Сам факт належності собаки до такої породи не забороняє її утримання, але встановлює додаткові вимоги до безпечного вигулу.
Яка відповідальність передбачена за порушення правил вигулу
Відповідальність встановлена статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Закон передбачає відповідальність не лише за порушення вимог щодо повідка або намордника, а й за утримання незареєстрованої собаки, вигул у невідведених місцях та неприбирання екскрементів тварини у громадському місці, крім спеціально відведених для вигулу місць.
За частиною 1 статті 154 КУпАП громадянину може бути оголошено попередження або накладено штраф від 170 до 340 грн. Для посадової особи передбачено попередження або штраф від 340 до 850 грн. Важливо, що закон прямо дозволяє за первинне порушення застосувати саме попередження, а тому штраф не є єдиним можливим стягненням.
Якщо дії, передбачені частиною 1 статті 154 КУпАП, вчинені повторно протягом року, частина 2 цієї статті передбачає для громадянина штраф від 340 до 510 грн. Для посадової особи штраф становить від 510 до 1 020 грн. При цьому повторність повинна бути належним чином підтверджена матеріалами справи, а не просто зазначена у протоколі.
Якщо собака заподіяла шкоду людині або майну
Найсуворіша адміністративна відповідальність передбачена частиною 3 статті 154 КУпАП. Вона застосовується, якщо саме порушення, передбачене частиною 1 цієї статті, спричинило заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну.
Для громадянина штраф становить від 1 700 до 3 400 грн з конфіскацією тварини. Для посадової особи передбачено штраф від 3 400 до 5 100 грн також із конфіскацією тварини.
Однак для застосування частини 3 недостатньо самого факту укусу, падіння людини або пошкодження речі. Необхідно встановити конкретне порушення правил утримання чи вигулу, сам факт шкоди та причинний зв’язок між цим порушенням і наслідками. Якщо хоча б один із цих елементів не доведений, застосування частини 3 статті 154 КУпАП є юридично необґрунтованим.
Поліція повинна довести конкретне порушення
Працівники Національної поліції відповідно до статті 255 КУпАП мають право складати протоколи за статтею 154 КУпАП. Однак складання протоколу не означає автоматичного встановлення вини особи.
Відповідно до статей 251 та 280 КУпАП справа повинна ґрунтуватися на належних доказах, а орган, який її розглядає, зобов’язаний з’ясувати, чи було правопорушення, чи винна конкретна особа, чи є підстави для відповідальності та чи заподіяно шкоду. Пояснення заявника, відеозаписи, документи, показання свідків та інші матеріали повинні оцінюватися у сукупності.
Не можна підміняти доказування формальним протоколом або службовим документом працівника поліції. Ми окремо пояснювали, чому рапорт інспектора сам по собі не повинен замінювати належні докази у справі. Висновок про вину повинен випливати з установлених фактів, а не з припущення посадової особи.
Якщо поліція не встановила породу собаки
Це одна з найважливіших підстав для захисту у справах щодо відсутності намордника. Якщо відповідальність обґрунтовується тим, що небезпечна собака була без намордника, у матеріалах повинні бути дані, які дозволяють встановити її породу.
Не можна юридично визначати породу лише зі слів заявника або за зовнішнім виглядом тварини. Тим більше недостатньо формулювань «схожа на бійцівську породу» чи «велика агресивна собака». Необхідно встановити, що конкретна порода включена до затвердженого Кабінетом Міністрів Переліку небезпечних порід.
Якщо цього не зроблено, один із ключових елементів обвинувачення залишається недоведеним. Власник має право прямо зазначити це у своїх поясненнях та заперечувати проти притягнення до відповідальності.
Якщо поліція посилається на порушення місцевих правил
Стаття 9 Закону №3447-IV дозволяє органам місцевого самоврядування встановлювати правила утримання домашніх тварин. Тому вимоги до місць вигулу можуть відрізнятися залежно від населеного пункту.
Якщо особі ставлять у вину вигул собаки в невідведеному або забороненому місці, недостатньо написати в протоколі лише загальну фразу про порушення правил. Повинно бути зрозуміло, яким саме нормативним актом визначено це місце, яка конкретна норма порушена та якими доказами це підтверджується.
Інакше особа фактично змушена захищатися від абстрактного обвинувачення без розуміння того, яку саме правову вимогу вона нібито порушила. Такий підхід не відповідає нормальному та об’єктивному розгляду адміністративної справи.
Окрема проблема з частиною 3 статті 154 КУпАП
У чинному КУпАП існує важлива процесуальна особливість. Частину 1 статті 154 прямо віднесено статтею 218 КУпАП до справ, які розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад. Стаття 221 КУпАП прямо відносить до компетенції районних, міських та міськрайонних судів частину 2 статті 154.
При цьому частина 3 статті 154 КУпАП, яка передбачає найбільш суворе стягнення та конфіскацію тварини, прямо не зазначена у відповідному переліку статті 221 КУпАП. Це створює серйозне питання щодо належної підвідомчості такої справи.
Така законодавча неузгодженість не повинна тлумачитися проти особи, яку притягають до відповідальності. У справах за частиною 3 статті 154 питання компетенції органу, який розглядає матеріали та застосовує стягнення, потрібно перевіряти окремо. Особливо коли йдеться не лише про штраф, а й про конфіскацію тварини.
Як захищатися, якщо склали протокол
Не потрібно визнавати порушення лише тому, що працівник поліції вже склав протокол. Особа має право надати свої пояснення, зазначити заперечення, вимагати долучення власних доказів та звернути увагу на відсутність доказів у матеріалах обвинувачення.
Насамперед потрібно перевірити, яке саме порушення зазначено у протоколі, яку частину статті 154 застосовано, чи правильно встановлена порода собаки, чи підтверджене місце події, чи існує місцева норма, на яку посилається поліція, та чи є об’єктивні докази самого правопорушення. У справах про шкоду окремо необхідно перевіряти документи про характер ушкоджень або пошкодження майна та причинний зв’язок із поведінкою конкретної тварини.
Якщо складу адміністративного правопорушення немає, провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Загальні правила поведінки під час спілкування з працівниками поліції та фіксації порушень ми також пояснювали у матеріалі про права громадянина під час спілкування з поліцією.
Що робити, якщо собака напала на людину
Якщо внаслідок нападу є тілесні ушкодження, необхідно насамперед зафіксувати їх у медичному закладі. Також важливо зафіксувати місце події, особу, яка супроводжувала собаку, саму тварину, контакти свідків та наявні відеозаписи.
При цьому сам факт звернення до лікаря ще не визначає автоматично вину власника собаки за частиною 3 статті 154 КУпАП. Потрібно встановити всі елементи правопорушення та причинний зв’язок між конкретним порушенням правил і заподіяною шкодою.
Якщо наслідком стали тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження та наявні інші необхідні ознаки кримінального правопорушення, залежно від конкретних обставин може постати питання про застосування статті 128 Кримінального кодексу України щодо необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження. Однак кримінальна відповідальність не виникає автоматично через будь-який укус собаки та потребує окремого встановлення всіх передбачених законом ознак.
Хто відшкодовує шкоду, заподіяну собакою
Адміністративний штраф і відшкодування потерпілому — це різні правові питання. Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Тому потерпілий може вимагати відшкодування підтверджених витрат, пов’язаних із лікуванням або пошкодженням майна. Однак і в цивільній справі необхідно довести сам факт шкоди, її розмір та зв’язок із діями конкретної тварини.
Коли варто звернутися до адвоката
Юридична допомога особливо важлива, коли особі інкримінують повторне порушення, заподіяння шкоди здоров’ю чи майну або ставиться питання про конфіскацію тварини. У таких справах одна неправильна кваліфікація, недоведена порода собаки або відсутність причинного зв’язку може принципово змінити результат справи.
Адвокат може перевірити протокол, докази, місцеві правила, правильність кваліфікації за статтею 154 КУпАП та законність дій органу, який розглядає справу. Якщо матеріали складені без належних доказів або з істотними порушеннями, необхідно вимагати закриття провадження, а не погоджуватися з формальним обвинуваченням.
З питань захисту у справах про адміністративні правопорушення можна звернутися до юридичної компанії «Дорожній Адвокат». Наші контакти та способи дистанційного звернення доступні для клієнтів по всій Україні.
Висновок
Вигул собаки без намордника або повідка може тягнути адміністративну відповідальність, але лише за наявності передбачених законом підстав. Намордник обов’язковий для собак порід, включених до офіційного Переліку небезпечних порід, а питання повідка та місця вигулу повинно оцінюватися з урахуванням Закону та чинних місцевих правил.
Поліція не може обмежитися загальним твердженням, що собака була «небезпечна» або «гуляла неправильно». Необхідно довести конкретне порушення, правильно встановити особу, породу тварини, місце та обставини події. Якщо йдеться про шкоду здоров’ю або майну, додатково повинні бути доведені сама шкода та причинний зв’язок.
Тому кожен протокол за статтею 154 КУпАП потрібно оцінювати індивідуально. Закон покладає на власника тварини обов’язок забезпечувати безпеку оточуючих, але водночас не дозволяє державним органам притягувати людину до відповідальності без належних правових підстав і доказів.
Репост через: