Поліцейський вимагає вийти з автомобіля: чи зобов’язаний водій виконувати вимогу

Вступ

Після зупинки автомобіля поліцейський нерідко говорить водієві: «Вийдіть із машини», «Пройдіть до службового автомобіля» або «Вийдіть, будемо оформляти постанову». Для більшості водіїв така фраза звучить як безумовний наказ. У разі заперечень поліцейський може додати, що його вимоги є обов’язковими та за їх невиконання передбачена відповідальність.

Проте законодавство не встановлює загального правила, за яким водій зобов’язаний виходити з автомобіля лише тому, що цього захотів поліцейський. Навпаки, закон прямо визначає поведінку водія після зупинки та окремо встановлює, які саме вимоги поліції є обов’язковими. Обов’язковою є не будь-яка команда поліцейського, а лише законна вимога, висунута в межах наданих йому повноважень.

Тому під час звичайної зупинки потрібно ставити конкретне питання: яка норма закону зобов’язує саме водія залишити автомобіль у цій ситуації? Якщо такої правової підстави немає, сама фраза «вийдіть з автомобіля» не створює нового обов’язку для водія.

Поліцейський не має загального права просто наказати водієві вийти з автомобіля

Головна норма міститься у статті 16 Закону України «Про дорожній рух». Вона передбачає, що після сигналу про зупинку водій повинен зупинити транспортний засіб, тримати руки в полі зору поліцейського та не виходити з транспортного засобу без дозволу. Ця ж стаття зобов’язує водія виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, які надаються в межах його компетенції.

Отже, закон не містить формулювання: «водій зобов’язаний на вимогу поліцейського вийти з транспортного засобу». Він установлює інше початкове правило – водій залишається в автомобілі. Водночас водій повинен виконувати лише ті додаткові вимоги, для яких існує відповідне законне повноваження.

Дуже важливо не підмінювати поняття. Фраза «не виходити без дозволу» означає, що водій не повинен самостійно залишати автомобіль після зупинки. Однак вона не означає, що поліцейський отримує необмежене право в будь-який момент створити для водія новий обов’язок словами «я дозволяю і одночасно вимагаю вийти».

Такий підхід прямо відповідає статті 19 Конституції України. Ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Посадові особи державних органів повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, установлені Конституцією і законами України.

Тому поліцейському недостатньо послатися на свій статус або заявити, що «вимоги поліції треба виконувати». Спочатку повинно існувати конкретне передбачене законом повноваження висунути саме таку вимогу. Лише після цього можна ставити питання про обов’язок водія її виконати.

Закон прямо зобов’язує вийти пасажира, але не водія

Особливо сильним аргументом є порівняння статей 16 та 18 Закону України «Про дорожній рух». Законодавець окремо визначив правила поведінки водія та пасажира після зупинки транспортного засобу.

Для водія стаття 16 передбачає обов’язок тримати руки в полі зору поліцейського та не виходити без дозволу. Для пасажира стаття 18 встановлює інше правило: на вимогу поліцейського пасажир повинен вийти з транспортного засобу. Обидві конструкції були прямо закріплені законом.

Ця різниця має принципове юридичне значення. Коли законодавець хотів установити прямий обов’язок особи вийти з автомобіля на вимогу поліцейського, він саме так і написав щодо пасажира. Щодо водія аналогічної норми немає.

Тому немає правових підстав автоматично переносити правило, встановлене для пасажира, на водія. Обов’язки особи не можуть розширюватися лише шляхом зручного для державного органу тлумачення. Особливо тоді, коли закон в одному й тому самому питанні прямо використовує різні формулювання.

Це не означає, що водій ніколи і за жодних обставин не може бути зобов’язаний залишити автомобіль. Це означає інше: такого загального обов’язку не існує лише через факт дорожньої зупинки та команду поліцейського.

Перевірка документів або оформлення постанови не дають окремого права вимагати вийти

Звичайна дорожня зупинка має свою правову мету та межі. Поліцейський може перевіряти передбачені законодавством документи, встановлювати обставини можливого порушення та здійснювати інші дозволені законом дії. Проте сама зупинка не перетворює поліцейського на особу, яка може встановлювати для водія будь-які додаткові правила поведінки.

Якщо автомобіль зупинено для перевірки посвідчення водія та реєстраційного документа, виконати потрібно саме законну вимогу про пред’явлення документів. Із цього не випливає додатковий обов’язок водія стояти біля патрульного автомобіля, сідати до нього або залишати власний транспортний засіб лише для зручності поліцейського.

Так само оформлення постанови про адміністративне правопорушення саме по собі не створює загального обов’язку виходити з автомобіля. Якщо поліцейський вважає інакше, він повинен назвати норму закону, яка встановлює такий обов’язок саме за цих обставин.

Не є самостійними правовими підставами фрази «так положено», «у нас такий порядок», «вийдіть для розмови» або «пройдіть до патрульної машини». Внутрішня зручність роботи поліцейського не може замінити передбачене законом повноваження.

Тому під час звичайної перевірки документів, спілкування щодо можливого порушення чи оформлення постанови поліцейський не має загального самостійного права вимагати від водія вийти з автомобіля. Для цього повинна існувати інша конкретна законна підстава.

Коли ситуація змінюється: не «право наказати вийти», а інший законний захід

Саме тут потрібно провести важливу юридичну межу. Іноді водій справді повинен залишити автомобіль, але не тому, що у поліцейського існує універсальне право наказувати водіям виходити. Причиною може бути застосування іншого конкретного поліцейського або процесуального заходу, передбаченого законом.

Стаття 29 Закону України «Про Національну поліцію» прямо визначає вимоги до таких заходів. Поліцейський захід повинен бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Закон окремо підкреслює, що захід є законним лише тоді, коли він визначений законом, а застосовувати інші заходи поліцейському заборонено.

Наприклад, якщо особу законно затримують, вона очевидно не може посилатися на право продовжувати сидіти за кермом і блокувати проведення затримання. Однак правовою підставою тут є саме законне затримання, а не абстрактна команда «вийдіть з автомобіля».

Інший приклад міститься у статті 36 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський може вимагати залишити визначене місце на певний строк, якщо це необхідно для публічної безпеки, охорони життя і здоров’я людей або збереження слідів правопорушення. Але закон прямо встановлює конкретні цілі та підстави для застосування такого заходу.

Подібно оцінюється і поверхнева перевірка. Стаття 34 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає поверхневу перевірку особи, речі або транспортного засобу за наявності встановлених законом підстав. Якщо законно проводиться захід щодо самої особи і його неможливо провести, поки вона перебуває в автомобілі, необхідність залишити транспортний засіб може випливати вже з цього заходу.

При цьому поверхнева перевірка самого автомобіля не повинна автоматично використовуватися як привід витягнути водія з салону. Закон окремо передбачає можливість вимагати відкрити двері салону або кришку багажника та самостійно показати вміст транспортного засобу. Це не тотожне загальному праву вимагати від водія вийти.

Отже, правильна юридична конструкція така: поліцейський не має окремого універсального повноваження наказувати водієві залишити автомобіль. Обов’язок вийти може виникнути лише як наслідок іншого законного заходу, для якого існують конкретні передбачені законом підстави.

Незаконна вимога поліцейського не є обов’язковою для виконання

Нерідко водієві говорять: «Я поліцейський, тому ви зобов’язані виконати мою вимогу». Таке формулювання юридично неповне. Стаття 62 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює обов’язковість не будь-яких вимог поліцейського, а саме законних вимог.

Це означає, що сам статус працівника поліції не робить законною кожну його команду. Спочатку повинно існувати відповідне повноваження. Повинні також бути наявні передбачені законом підстави для його застосування саме до конкретної особи та в конкретній ситуації.

Той самий принцип закладений у статті 185 КУпАП. Вона встановлює відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або законній вимозі поліцейського. Отже, законність вимоги є необхідною передумовою відповідальності.

Тому якщо поліцейський посилається на статтю 185 КУпАП лише тому, що водій не захотів виходити під час звичайної перевірки документів, цього недостатньо. Спочатку необхідно довести, що поліцейський мав законне повноваження вимагати залишити автомобіль саме у цій ситуації.

Юридичного обов’язку виконувати незаконну вимогу поліцейського немає. Інакше саме слово «законна» у статті 62 Закону про поліцію та статті 185 КУпАП втрачало б будь-який зміст.

Водночас водієві не потрібно перетворювати юридичну незгоду на фізичний конфлікт. Відмова виконувати вимогу, правова підстава якої відсутня, та фізичний опір поліцейському – це зовсім різні речі. Законність примусових дій поліції за необхідності можна оскаржити окремо.

Як правильно відповісти поліцейському на вимогу вийти

Якщо поліцейський під час звичайної зупинки вимагає вийти з автомобіля, найгірший варіант – одразу переходити на крик або демонстративно заявляти, що водій принципово нічого виконувати не буде. Така поведінка не посилює юридичну позицію і може лише створити додатковий конфлікт.

Натомість водієві потрібно чітко відокремити готовність виконувати законні вимоги від відмови безумовно підкорятися будь-якій команді. Доцільно попросити поліцейського пояснити, який саме захід проводиться, якою нормою він передбачений та чому для його проведення необхідно залишити автомобіль.

Правильна відповідь може звучати так: «Я виконую законні вимоги поліцейського. Прошу повідомити, якою нормою закону передбачено мій обов’язок вийти з автомобіля та який саме поліцейський захід ви зараз проводите».

Це особливо важливо, якщо надалі поліцейський спробує оформити матеріали за непокору. На відеозаписі буде видно, що водій не заявляв про відмову виконувати законні вимоги. Навпаки, він просив поліцейського пояснити правову підставу конкретної команди.

Під час превентивних поліцейських заходів сама поліція зобов’язана повідомляти особі причини їх застосування та нормативно-правові акти, на підставі яких вони здійснюються. Тому прохання водія пояснити правову підставу не є якоюсь формою непокори. Це нормальна реалізація права особи знати, чому її права обмежуються.

Бажано вести відеофіксацію всієї розмови. Особливо важливо записати саму вимогу вийти, поставлене водієм питання про правову підставу та відповідь поліцейського. У подальшому саме ці обставини можуть бути ключовими при оцінці законності вимоги.

Висновок

Поліцейський не має загального права просто наказати водієві вийти з автомобіля під час звичайної дорожньої зупинки. Закон України «Про дорожній рух» такого універсального повноваження не встановлює. Навпаки, стаття 16 передбачає, що після зупинки водій повинен тримати руки в полі зору та не виходити з транспортного засобу без дозволу.

Особливо показово, що для пасажира закон прямо встановив обов’язок вийти на вимогу поліцейського. Для водія такого формулювання немає. Тому створювати аналогічний обов’язок шляхом розширеного тлумачення закону немає правових підстав.

Перевірка документів, спілкування щодо порушення або оформлення постанови самі по собі не дають поліцейському окремого права примусити водія залишити автомобіль. Якщо поліцейський вважає, що водій зобов’язаний вийти, він повинен мати конкретну законну підставу для такого обмеження.

Якщо щодо водія застосовується інший законний захід – наприклад, затримання або передбачена законом вимога залишити певне місце, – ситуація змінюється. Але тоді водій виходить не тому, що існує абстрактне право поліцейського командувати «вийдіть», а тому, що застосовується конкретна процедура, прямо передбачена законом.

Закон прямо встановлює обов’язковість лише законних вимог поліцейського. Тому незаконна вказівка не стає обов’язковою лише через те, що її висловив працівник поліції.

Саме тому водій має повне право запитати: «На підставі якої норми закону я зобов’язаний вийти з автомобіля?» Якщо конкретної законної підстави немає, самі слова поліцейського такого обов’язку не створюють.

Репост через: